Де почалося, там і закінчиться

38 1 0
                                    

Глава 5. Ранок.

Нічого нема. А, можливо, треба тільки захотіти, щоб щось з’явилося?

— Досить скиглити. — Тихий і трохи виснажений голос у пітьмі.

Дарина дозволила світлу потрапити до кімнати. Занадто яскраво – сліпить очі. В дівчини з’явилися сльози. Знов день, хоча він відрізняється від попередніх безбарвних буднів. Сьогодні зустріч з друзями. Ще одна порція стресу. Але враховуючи, що друзі не говорять українською, можна добре підтянути інші мови, навіть ту ж англійську.

На сніданок холодний омлет, приготований мамою. Дарина не проти, але сама дівчина приготувала б смачніше. Дивлячись серіал, дівчина доїла свою порцію та заварила чаю.

Глава 6. Нема відповіді.

Ось і пришов час думати, що вдягнути на зустріч. На вулиці прохолодно, хоча вже середина літа. Сонца нема, вітер не най теплий. Светр, точно, не завадить. Шафа з одягом в дівчини мала, тож вибір аутфіту не є проблемою.

Зустріч заплановано о 13:45 у центрі, до місця йти 25 хвилин. 13:15 – час виходити, щоб прийти саме вчасно. По дорозі Дарина завжди слухає музику. Головне не забути зачинити двері, щоб потім хоча б про це не хвилюватись. Але тривожні думки усе одно будуть.

Вулиці, як завжди, пусті – можна дозволити собі приспівувати пісням. Майже центр міста, людей все ще нема. Куди всі поділися? Хоча б один чи два повинні бути.

— Треба буде звернути увагу на місцеві ресторанчики. — Подумки говорить собі Дарина. — Там повинні бути люди. Вони там завжди є.

І давчина занурюється у музику, не помічаючи, що люди досі не з’явилися.

— Що з ними не так!? Я, авжеш, помітила, що европейчики досить чілові люди, але така неповага? — Дарина дістає свій телефон і набирає Данієль – її найближчу подругу в новому місті.

Гудки… і нічого. Тиша.

— Ні! Тільки не говоріть, що вона мене ігнорує. Ні! Це зовсім не має сенсу. — Дівчина відкриває месенджер і набирає у групповий чат: “Where are you all??” (Переклад: “Де ви всі??”). На екрані висвітився знак, що повідомлення відправлено. В онлайні нікого.

—Добре. — Тиша триває десь хвилину – Дарина думає, що їй робити далі. — Добре! Я ж не даремно готувалася увесь ранок. Можу і сама погуляти.

Нічне жахіття (Nightmare)Where stories live. Discover now