Глава 9. Та сама зустріч.
— Hey! Dary! Are U okey?? — (Переклад: “Хей! Дарі! Ти у нормі?”)
— А? Що? — Думки в Дарини ще плутались. Але перше, про що почала розмірковувати дівчина, це: “Що відбулося з містом? Чому усе миттю змінилося?”, а вже потім “Чому Данієль веде себе так, ніби не ігнорувала мої дзвінки?!”. Після другого запитання дівчина вже відкинула свою утому і ввімкнула усі сили, щоб не показати який гнів зараз відчувала. — Oh, sorry. What did U just say? Yeah, i’m okey. And wha… — (Переклад: “Вибач. Що ти тільки що сказала? Так, я у нормі. І що…”) Дарина було почала говорити, але її подруга, не помітивши цього, вже завела нову розмову:
*Далі вислови англійською одразу будуть записані українською*
— Тож, що ми на согодні запланували? Здаться, у чаті була думка щодо пініку? Хто за – підійміть руку. — Данієль одразу взяла командування групою на себе, як справжній командир. Усі відреагували на пропозицію позитивно, окрім Дарини. — Дарі, ти проти, чи маєш кращу пропозицію? — Люб’язно запитла новонароджена командирка.
Дарина, трохи помізкувавши, як буде правильніше запитати, відповіла:
— А чому ви прийшли так пізно? Ми ж запланували зустріч о 13:45.. Чому, коли я вчасно прийшла на місце, нікого не було?
— Про що ти? Ти точно у нормі? — Дівчина дістала свій телефон і показала час. — Зараз навіть зарано, тільки тринадцята сорок… Подивись у своєму телефоні, може час збився… абощо.
Даніель точно, не кепкувала, по ній видно було, та й інші не розуміли, про що йдеться. Хоча, може, вони просто гарні актори. Ще й Дарині хотілося їм вірити. Тож вона із надією, що це не дурний жарт, і компанія не почне реготати з обдуреної подруги, увімкнула телефон. Висвітився екран блокування, пройшла секунда, поки очі сфокусувалися на потрібному місці. Так, рівно 13:40, тож друзі не брехали. Поки дівчина, без будь-якого розуміння подій, втикала у екранчик, хвилина замінила іншу, і висвітилось 13:41. Це відволікло Дарину від спроб розкласти думки полицями.
— Так так, вибачте. Зараз ще навіть зарано. — Розгублено підтвердила дівчина. — Тож йдемо на пікнік? — З натягнутою посмішкою, щоб не турбувати друзів своєю поведінкою, промовила Дарина.
— Нумо! Гайда! Нумо! — Вся зграя підлітків, яка складалася з чотирьох осіб, гомінко пішла до магазину. Хоча увесь шум підіймала тільки Данієль.
