Томас Уест у Будинку на пагорбі

Розділ 10: "Живий сніговик"

Розділ 10

Ожилий сніговик

Ближче до вечора Марк заглянув у спальню й покликав Томаса.

— Ти куди? — трохи невдоволено спитала Евеліна, яка тільки-но була прокинулася.

— Хочемо прогулятися й поговорити про щось, — сказав Марк, змовницьки посміхнувшись Томасу.

— Про що це? — примружилася.

— Не хвилюйся. Я за годину-другу повернуся, — пообіцяв Томас і поспішив за Марком.

Вони вийшли на засніжену вулицю, вдихаючи морозне повітря й випускаючи пару з рота. Томас відзначив, що одяг, який йому подарувала Роза, зберігає тепло набагато краще за колишній. Раптом він вперше звернув увагу, як славно виглядало це селище, особливо у вечірній час. Низенькі — переважно одноповерхові — будиночки стояли в ряд у своїх білих шапках. Більшість віконець горіли жовтим світлом. Мабуть, мешканці саме зараз накривали столи до вечері. Вулиця повнилася ароматами різних страв. Діти, котрі до цього грали сніжки, зараз котили по землі великі снігові кулі, мабуть, збираючись ліпити сніговиків.

— А як ви з цією Лізою познайомилися? — вирішив порушити мовчання Томас.

— Ну, її батько, Барні вже довго знає мою матір. Час від часу він допомагає нам щось лагодити в пекарні, знизав плечима Марк. Помовчавши додав: — Ну і ще місцеві дурні — Вік і Ленні — якось дражнили Лізу, а я за неї заступився.

— Ого. А ти крутий, — хмикнув Томас.

— Не без цього.

Марк піднявся на ґанок готелю, відчинив двері і серце Томаса на мить завмерло. Що як Генрі все ж таки опиниться тут і цього разу таки вдасться до своєї зброї? Але навіть відвідувачів у їдальні не виявилося. У приміщенні було порожньо, лише голови тварин дивилися на них зі стін.

— Лізо, ти тут? — голосно вигукнув Марк.

У коридорі почулися кроки, і Томас побачив постать дівчини, що на ходу збирала волосся у хвіст.

— Привіт, — посміхнулася вона. Чомусь того разу Томас не звернув увагу, що вона була досить гарною. Не такою дівчиною, яку в книгах могли б описати, як даму серця для головного героя, але в її обличчі було щось приємне та грайливе. Круглі щоки робили її трохи схожою на бурундука, а світле волосся закручувалося, немов пружинки.