Томас Уест у Будинку на пагорбі

Розділ 3: "Гарбузове печиво"

Він обережно перебрався через паркан у тому самому місці. Опудало ніби чекало хлопчика, і на його гарбузовому обличчі світилася злісна єхидна усмішка, що ніби казала: «Я бачив, що ти зробив». Томас спробував викинути цей образ із голови, але не зміг. Все знайоме в цьому дворі виглядало як раніше, але водночас ніби відчужувало його, звинувачувало у зраді.

Він обійшов гарбузову грядку, нахилився і пройшов навпочіпки під батьківським вікном, почав підбиратися по бамбульової лозі нагору, не в змозі відійти від страху, що зараз у вікні запалиться світло, і він почує голос матері, що кричить: «Томасе, що ти там робиш?!» — або побачить, як вона зі свічкою вийде з-за рогу зі своїм сповненим жаху і розчарування поглядом.

Але нічого такого не трапилося. Він безнапасно відчинив своє вікно і вліз у кімнату, після чого ліг на підлозі й кілька хвилин лежав, уп'явшись у стелю. Невже все вийде? Невже йому вдасться залишитися непокараним? Тут Томас згадав про порвану штанину й подерте коліно. Він глянув на черевики — вони були всі в землі та траві, на підлозі було кілька брудних слідів. Ех! Як же він міг бути таким незграбою!

Томас глянув на годинник — до пробудження батьків було ще дві години. Якщо подумати, часу більш ніж достатньо. Він підвівся і раптом відчув гостре бажання впасти в ліжко і відразу заснути. Тільки зараз Томас зрозумів, як же він втомився. Хлопчик протер повіки й змусив себе згадати, скільки днів проведе за зачиненими дверима, якщо видасть себе хоч якоюсь дрібницею. Страх зробив свою справу, і сонливість одразу зникла.

Томас зняв увесь одяг. Порвані штани закинув під ліжко, вирішивши потім сховати їх десь, де мати точно не знайде. Дістав із шафи чисті речі й надів їх. Навшпиньки збігав у вбиральню за ганчіркою. Повернувся до кімнати й ретельно витер усі сліди. Потім знову пішов у вбиральню і виправ ганчірки, вимив руки та ноги.

Нарешті він опинився в ліжку і з почуттям неймовірного полегшення заплющив очі. Майже відразу він провалився в сон без сновидінь.

* * *

Його розбудив дзвін посуду на кухні. У ніс вдарив приємний запах гарбузових млинців. Томас розплющив очі. Він не відразу згадав події минулої ночі. Перші кілька хвилин Томас навіть мало не повірив, що це все йому справді наснилося. Але рана на коліні говорила доводила, що це не так.