Томас Уест у Будинку на пагорбі

Розділ 5: "Нора дроворуба"

Лис стояв у себе на подвір'ї перед будинком (якщо точніше, перед норою з круглими дерев'яними дверима на вході) і був зайнятий тим, що колов дрова. Частини колод він ставив на величезний камінь, розрубував надвоє і начетверо, а потім жбурляв у купу до інших. На щастя, Нік був занадто захоплений, своїм заняттям, щоб побачити Томаса перш ніж він встиг сховатись за деревом, притулившись до ствола всім тілом.

Томас відчув, що волосся в нього на потилиці заворушилося. Він вчепився руками в дерево, як у свою єдину опору, і все ніяк не міг відсапатися. Через кілька хвилин Томас все ж таки вирішив ще одним оком глянути на лиса. Той продовжував розрубати дрова та навіть не дивився в його бік. Нік був справді дуже високим — на одну чи дві голови вищий, ніж тато. По м'язових руках можна було здогадатися, що важка праця була для нього щоденною рутиною.

Томас знову притулився лобом до стовбура і заплющив очі, здригаючись при кожному ударі сокири. Як Ітану Флемінгу вдавалося зберігати спокій у такі моменти? Адже це просто неможливо! Все тіло йде проти тебе, прибиває до місця і не дає можливості поворухнутися.

Удари сокири стихли. Томас знову на секунду визирнув з-за дерева і побачив, що Нік іде. Дрова він збирати не став, у правій руці все ще тримав свою зброю, яку закинув на плече, а лівою — відчинив двері в нору. Вхід, до речі, був не дуже великий і в якийсь момент Томас подумав, що Ніку при його габаритах просто не вдасться туди протиснутися. Проте лису вдалося, хоч і для цього довелося скластися майже навпіл.

Двір залишився порожнім. Томас зробив ще один глибокий вдих через ніс і нерішуче вийшов із-за дерева. Повільно, чи не на носках, він пробіг до тої самої бруківки, на якому Нік колов дрова і сів біля залишеної ним купи, так щоб його зовсім не було видно з боку будинку.

Він знову почав квапливо розмірковувати. Що тепер йому робити? Підібратися до входу і відкрити двері, щоб побачити, чи сидить лис прямо там або ж він пішов у якусь іншу кімнату? Ну, а якщо Нік справді прямо перед дверима, то що тоді? Томасу навряд чи вдасться далеко втекти. У лиса були довгі сильні ноги — мабуть, він за один крок долав відстань, що дорівнює трьом крокам десятирічного хлопчика.

Тут він почув, як двері з нори відчинилися. Томас з жахом утиснувся спиною в камінь. Він намагався якнайшвидше придумати, куди ховатися, але не міг знайти жодного варіанту. Схоже, тепер йому вже кінець. Що якщо зараз його життя обірветься? Тільки зараз Томас зрозумів, що дуже не хоче помирати.