Драміона. Замальовки.

13: Just a little

Теги: Герміона Ґрейнджер, Теодор Нот, Драко Мелфой, Токсичні стосунки, Присмуток, Спокутування

Вона проснулася від гуркоту, який спричинив невідомий гість, завітавши до її квартири через камін.

Помітивши, що Криволапика немає у кімнаті, дівчина побігла до каміну. Можливо, якась екстрена ситуація? Однак, її зустрів Теодор Нот з посмішкою на обличчі.

— Гарна піжама, Ґрейнджер.

Вона проігнорувала поглум, видихаючи.

— Привіт, Тео, давно не бачилися.

— І все-таки відчувається, ніби я тільки вчора забирав п'яного Драко з твоєї вітальні...

— Чим я можу допомогти? — перервала вона Нота, дотримуючись своєї новорічної обіцянки - не брати участі в розмовах, які стосуються Драко Мелфоя. Герміона дала собі обіцянку три роки тому, і цього року збиралася її виконати.

Принаймні вона так думала, поки Тео не зітхнув.

— Боюся, тим, що робиш зазвичай. Не бачила Драко?

...наступного року вона точно виконає обіцянку.

— А мала бачити? Я зроду-віку з ним не розмовляла.

Тео завагався, вирішуючи, наскільки детально може розповісти про обставини.

— Мої вибачення, — зрештою сказав він. — Я доволі неввічливо нагрянув у таку годину, просто подумав... — він обвів поглядом вітальню, наче Драко міг ховатися за диваном упродовж всієї розмови, — неважливо. До зустрічі, Ґрейнджер.

Щойно вогонь згас, Герміона загадалася над питанням, що відбувається в житті Драко.

Вона порушила свою новорічну обіцянку, що дала чотири роки тому. На щастя, сьогодні Ґрейнджер не побачила жодних новин про його заручини у Відьомскому тижневику.

У спробі відволіктися вона пішла шукати Криволапика, проте ніде не помітила рудого хвостика, аж поки від вхідних дверей не відлунило тихе нявкання. Видовище, яке Герміона побачила у вічку на дверях, змусило її завмерти.

Криволапик радісно муркотів в ногах власника білявої потилиці.

Вона могла б повернутися до ліжка і поводитися так, ніби нічого й не трапилося, згідно із своєю новочірною обіцянкою п'ятирічної давності: не розмовляти з Драко Мелфоєм.

Але сьогодні хотілося побавитися. Вона знала, що пошкодує про це вранці, але не могла втриматися від швидкого вирішення проблеми, яке всесвіт залюбки запропонував. " Лише трошки" — подумала Герміона, відкриваючи двері.

— Мелфой?

Він гмикнув, навіть не обертаючись.

— Повернулися до прізвищ? Мабуть, я на це заслуговую.

— Ти пив? Я можу подзвонити комусь, хто допоміг би тобі безпечно дістатися додому. Можливо, Тео? Чи...твоїй дружині?

Він підвівся й обернувся до кучерявки із щасливим рудим котом на руках.

— Я більше не маю дружини, адже сьогодні підписав документи про розлучення.

Вона здригнулася. Драко подумав, що вона затремтіла від холоду, тому відпустив кота, пропонуючи їй свій плащ, проте Герміона його зупинила.

— Що ти тут робиш?

— Я хотів побачитися з нашим котом, а ще сказати тобі, що мені знадобилося кілька років, але навчитися постояти за себе, — він повільно підійшов до дівчини. — І тепер зможу постояти за нас.

— Це мій кіт.

Драко взяв її за руку і вдихнув аромат ніжної шкіри, перш ніж прикласти її долоню на свою щоку.

— Я хотів би, аби він знову став нашим, якщо ти не проти.

Герміона поцілувала його. Зрештою, новорічні обіцянки і були створені для того, аби їх порушувати.

https://archiveofourown.org/works/37808701/chapters/96515211