Мисливці

Повернення

Техьон ефектно відкриває двері вже майже рідного шинка. Тобто, з ноги. Всі в залі замовкають, офіціанти, підлітки з неблагополучних сімей, здебільшого (хоча у їхньому світі це норма) завмирають із елем та наїдками в руках, гості цього закладу очі на порушника переводять.

Техьона взагалі можна описати одним лиш цим словом. Ефектно. Ефектно, от як зараз, з'являється, ефектно кохається, ефектно ріже паскудних виродків. Так вже склалося, що у їх світі проблемою є не лише неблагополучні сім'ї, а й потворні створіння, яких і на пальцях не перелічити. А він тут щось типу мисливця. Не те, щоб це було його мрією дитинства, просто грошей хлопець має з цього чимало.

Стіни цієї рідної, смердючої корчми мов стали в рази менші за останні пів року його відсутності. Здається, сонячне світло сюди не потрапляло давно. У повітрі літають аромати поту, алкоголю й наїдків. Звична атмосфера як ніколи підіймає настрій Кіму.

Він, як завжди, займає столик в центрі залу. Юнак, що там сидів, ледь не із скрипучим писком відлетів від столика на метри. Не те, щоб Кім був страшним. Хоча ні, він таким і був. Великий, статний, місцями було видно тату, завжди із цією психічною посмішкою, що тільки жах наганяла, з мечем на поясі вагою не менше того худорлявого юнака, що тільки що лякливо втік в сторону. По шинку тільки й звучало : "Головоріз", "Мисливець", "Псих" , "Демон".  Що ж, люди таких, очевидно не любили. Але ні слова в очі, не дивно, це ж просто лякливі люди. Сам не хотів визнавати, що теж таким являється.

Дівчинка-офіціантка підійшла до нього спитати про замовлення. Він її раніше тут не бачив. Пухкенькі, рожеві щоки, дві милі косички, пишні груди, трохи брудна сорочка й спідниця. На вигляд років сімнадцять. І Кім не був би собою якби не вирішив познущатися трохи з бідолашної.

- Що замовите?

- Ель.

-  З Вас три карбованці.

- Три? Минулого разу було два - нефальшиве здивування проскакує на його лиці - Крихітко, може домовимося? - і насолоджується її чарівною реакцією. Він не збирається з нею спати, ні. Йому до вподоби хлопці. Точніше, чоловіки. Такі ж великі, масивні, як і він. Але з очима холодними і не менш безжальними. От як той, що стоїть біля його столу.

- Я думав тебе вже зжер орк. Яке розчарування бачити тебе тут, Кім - шипить в'яло Чон. Той, що Чонгук. Стегнами своїми неймовірними всідається навпроти Кіма