Мисливці

Містечко

Нарешті, після довгих двох днів прогулянки лісом, вони прийшло до міста. Це була їхня проміжна зупинка на "поспати на чомусь, що не сира земля". Містечко було невеличке, не сильно розвинене, ринок був скупий, люди облюблені життям у всі дірки свого тіла. Ментально, звісно ж. А деякі ні, між іншим. Стіни будинків і крамниць підпирали місцеві повії. Лице розмальоване дешевими фарбами, можливо, отруйними речовинами чи навіть продуктами харчування, на кшталт буряку й борошна.

Та навіть ці нічні метелики губи кривили при виді мисливців. Деякі навіть з очей тікали, побоюючись їх. Бо тут хочеш, не хочеш, сутенера не хвилює.

Це, до речі, ще одна величезна проблема їхнього світу. Люди тут безправні. І кобилі зрозуміло, що на таку роботу йдуть не від кращого життя. Деяких же просто викрадають, експлуатуючи. Але, вищих світу їхнього це не надто хвилює. Не мруть же вони, то й добре. А навіть якщо й вмирають, це знову не їхня проблема. Тож... Мисливці зайвого погляду на жінок не кидають, щоб не лякати безпідставно.

Для Техьона це взагалі надто боляче. Дивитися в очі їхні згаслі, і бачити там матір покійну. У неї теж погляд мерця був. Кім не любить коли хтось має над ним владу. А ці жінки, самі того не розуміючи, одним поглядом очей своїх, однакових у всіх, змусять Техьона зробити що завгодно. Бо, як не крути, він відчуває провину. За те, що вона його прогодувати хотіла, за те, що замінив її Міндже. За все, насправді.

Тож стійко йде нога в ногу з Чонгуком до єдиного в містечку шинку-мотелю. 

Двоповерхова споруда зустрічає їх їдким запахом поту, алкоголю й цвілі. Загалом, усі таверні так смердять. Але ця найогидніша, яку вони коли-небудь  відвідували. Гості цієї забігайлівки, мов ті коршуні, на мисливців враз глянули. В думках своїх певно вбили двох чоловіків катуючи, разів двісті, але не в реальності. Бо тут і зараз вони просто слабкі люди. Власник навіть взяв рушницю, що для їхніх реалій розкіш, але побачивши мішечок з мідяками, розслабив вираз обличчя, і навіть усміхнувся. Не мисливцям. Грошам.

І знову їм доведеться тіснитися в одній малій кімнаті. Не зрозуміло, чи то дійсно більше номерів не знайшлося, чи то господар познущатися вирішив. Ліжко ж одне. О так, в очах усіх картина до неймовірного комічна: два мисливці спали в одному ліжку. Уже завтра місто гудітиме цими новинами, жителі кидатимуть погляди з огидою, вищою в рази, господар нахабно шкіритиметься. Їм буде смішно.