Мисливці

Сатир

Розмірені звуки ночі перебиває настирний звук. Він мов грім серед ясного неба. Таке відчуття, наче центральний міський годинник відбиває дванадцяту. Або ніби град об залізо б'ється.

Та це всього лиш настирна птаха. Кім знає це, Кім це розуміє, але все одно паніка так незвично поселяється в душі. Наче там миші нори риють. Він чує як Чон грузно йде до вікна, відкриває шибку, звично гладить Ребецці крило, кулаком іншої руки потирає очі, а тривога всередині, як той сніжний ком, копиться.

У мисливців завше не по-людському сильно розвинена інтуїція. Це вже сотні разів рятувало їм життя. Тож він не вагаючись, тихо, мов хижий кіт,  підходить до розмореного сном Чонгука, й хапає його за руку, киваючи на двері. Той же одразу розуміє про що Кім.

І дідько знає, чи це в них так здібності розвинулися їхні, чи це є найміцніший зв'язок між людьми в усіх існуючих всесвітах, але якомога тихше беруть свої мечі, і тихо, але наполегливо йдуть до дверей.

На мить Кім задумується, що ця набридлива птаха, можливо, життя їм врятувала.  Треба буде їй колись віддячити. Прямо після того, як вона клювати його, мов той дятел, перестане.

За дверима лунає ледь чутне бубоніння, і тупіт малесеньких ніжок. Відкриваючи двері, знову з ноги, між іншим( ефектність його фішка, ну), Кім бачить скрючену фігуру гобліна. Лице в нього все в зморшках, вуха довгі й гострі, зуби в формі трикутничків виглядають з-за тонких губ. Ростом він Техьону ледь до стегна дістає. А в руках головне тримає велетенський молот. Габарити якого не менші за цього нахабного гобліна, в рисах обличчя якого можна було б побачити...господаря цієї таверни. Очі у них однакові, мов дві краплі води. Дивиться на двох громадних мисливців карлик недо-вбивця, і всеодно пихтить, бо молот ледь його власній вазі не дорівнює.

І тут Кім нарешті розуміє. Це напів-гоблін. Від того й сморід його магічний не відчув ні він,  ні Чон. Не чиста нечисть. Лиш наполовину. Це значить, що в жилах його, кров змішана тече. Вдень він господар шинку-мотелю, а вночі друга його сторона верх бере.

Бо ніч - це час монстрів і потвор, якими цей світ наповнений. Теж одна з причин, чому мисливців не люблять. Вони, полюючи на істот магічних, самі починають бути схожими на них. Свій серед чужих, і чужий серед своїх. Не легка доля катам нечисті випала, але, за все є своя ціна.