Мені тебе зручніше уявити,
ніж бачити її щодня.
Зворушливими були слізні віти,
але в обіймах влогих бридко пріти —
і я пішов плентатись навмання.
Із ложа збочення чорв'ячої Кіпріди,
Каліпсо, плив до тебе я у грот:
Танхойзеру траплялись біди,
чимало поборов жаских істот,
аби захмарної достатись мрії,
моя цнотливая Калісто.
Венера — як дешевая повія
у венеричнім лоні з передміста.*
Готовий бути уві сні
я поспіль вісім безтурботних літ,
щоб у відлигу навесні,
як кригу, розтопить солодкий міт.
Тужитимуть туманності та зорі —
я виражу їм красную подяку.
Щасливий апостеріорі
Нарешті повернуся на Ітаку.
25.08.2022
_________________________________
* знаю, що правильно «передмістя», а не «передмісто», та так потрібно було.
