В твоєму серці бачу метастази.
Частина кістки носа – чорна прірва.
На тілі та обличчі від прокази
Гнояться рани, пустули і вирви.
В очах твоїх гельмінти і личинки,
Що смокчуть кров з запалених судин,
Народжуються яйця-намистинки,
Щоби відкласти більше намистин.
Підступний тис – розлогі голі нари;
Принадна ртуть – оздоблення і шати:
Я не прийду на бенкет Валтасара:
Бо править Смерть, де є постійне свято.
Вирує Смерть, де завше безтурбота,
Де би вині точитись звідусіль,
Але густе стагноване болото
Не залишає грішнику зусиль.
Для кого це гротескне хизування?
Цей несмак, що сочиться звідусюди?
В отруйнім мертвечиннім сподіванні
Припав і смокчеш ти сукубні груди.
Гадається, що ти тримаєш берло,
То й тикаєш усім його в лице?
Та втомлене від хтивости кільце
Зкидає тягар в вулканічне жерло.
Навіщо треба влада над людьми,
Коли немає влади над собою?
Вхопивши душу, гнічену журбою,
Прямуй стежками світу і пітьми.
Бентежний дух не згоїть слід їржі –
Минуле – не алхімії покруччя –
Ти обережно вийди до межі
Життя і смерти боротьби й сполуччя.
У камінцях печатка Асмодея –
Позбався їх. Підійди та вклонися
До духа мученика Agnus Dei –
І тілом, і душею ізцілися.
Поринеш в небо, дивлячись на сфери
У гойдалці м'якій тисячоліть.
Полиш свою оманливу печеру,
Щоби не йти до смерти мимохіть.
Злети на мить у височінь етеру,
Аби не звести все життя у мить.
09.11.2023
