Сливовий джем або Бережи пальці, шипи бувають гострими

З любов'ю в серці й кров'ю у волоссі

Першою прийшла біль. Гарячою магмою обпекла туго стягнуті бандажем ребра і продовжила перекличку решти частин твого тіла, ніби доводячи, що вони все ще при тобі. Ти б застогнала, якби при кожному видиху легені не скручувало в гострому приступі болю, наче тисячами голочок протикаючи наскрізь. Кожна кінцівка твого нещасного тіла здавалась налитою свинцем, а лівої руки ти майже не відчувала. Треба було відкрити очі, щоб переконатися, що ти все ще жива. Ну а якщо ні, що ж, тоді ти знаєш як відчувається пекло.

Легкий аромат шафрану та кориці лоскотав в носі, такий смутно знайомий, він вертівся в пам'яті, але кожного разу вперто вислизав варто тільки думкам потягнутися до спогадів про його власника і ти повернула голову набік, щоб вдихнути більше, насолоджуючись присмаком, відмічаючи як він осідає ніжним солодом на язику та піднебінні. Хотілося впиватися цим ароматом, щоб наповнив легені повністю, вдихнути його на повні груди пересилюючи біль, що металевим обручем стискав ребра.
- ЧОМУ ВОНА НЕ ПРОКИДАЄТЬСЯ ТАК ДОВГО? - доноситься до твого слуху наче через товстий шар збитої вати.
- Б-багато крові втратила і мені зд-дається, що вона вже н-не спить - цей голос був тобі не знайомий і ти вирішила відкрити очі щоб розгледіти того, хто говорить та оцінити обстановку. Але після наркозу все розпливалося мутними кольоровими плямами, а яскраве світло лише неприємно різало очі:
- боляче і пити хочеться - тихо прошептала ти привертаючи до себе увагу і тут же відчула як тепла рука проводить по щоці.
"ЗАРАЗ МИЛА, ЗАЧЕКАЙ ТРІШЕЧКИ, ЗНЕБОЛЮЮЧЕ ПОДІЄ ВЖЕ ЗА ХВИЛИНУ"
- Санс...- шепчеш ти одними губами нарешті впізнавши власника глибокого баритону і відчуваєш як до твоїх губ притискається шовковиста фаланга, злегка надавлюючи, заставляючи мовчати.
- ТШШ. ТОБІ ТРЕБА БЕРЕГТИ СИЛИ.
І ти в запереченні вертиш головою ловлячи його теплі пальці руками, щоб назад притиснути до своїх губ в подобі поцілунку та заглядаючи в лице відмічаєш темні кола під його очима.

- КРИХІТКО...МЕНІ ШКОДА, ЩО ВСЕ СКЛАЛОСЬ ТАКИМ ЧИНОМ. ТИ ЛЕДЬ НЕ ПОМЕРЛА ЧЕРЕЗ НАС...Я ЗРОЗУМІЮ ЯКЩО ТИ ПІСЛЯ ВСЬОГО ЩО СТАЛОСЬ НЕ ЗАХОЧЕШ БАЧИТИ ПАПІРУСА ЧИ...МЕНЕ - Санс повісив голову ховаючи очі.
- ей...- слова вилетіли разом з теплим повітрям огортаючи чужі пальці, лоскочучи і викликаючи мурашки - ...глянь на мене...ти чуєш?... - впевнившись в зоровому контакті продовжуєш шепотіти ти -  ...я ні краплинки не жалію, що зустріла вас.
- АЛЕ...
- ти хотів би піти? - тихо запитала ти, відмічаючи про себе, що знеболююче вже зробило своє діло і окови болю більше не зтискають тіло збиваючи і без того не глибоке дихання.
Та помітивши досі опущений погляд Санса розумієш, що фізичні страждання - це ніщо в порівнянні з тим, як щемить серце тонучи в страху очікування. Як стискається душа боячись почути гірку правду:
- Сансі...- стримуючи тремтіння в голосі ти до білих кісточок стискаєш простирадло - ...не потрібно жаліти мене, я хочу почути правду. Ти хочеш щоб я пішла?

- ТИ ЗАПИТУЄШ ЧОГО Я ХОЧУ? - голос Санса стає лагідніше, глибше:
- Я ХОЧУ ПОЦІЛУВАТИ ТЕБЕ. - відповідає він торкаючись плечей, проводячи долонями по ключицях та шиї, заключаючи лице в долонях.
- То чого ти чекаєш?
- ТВОГО ДОЗВОЛУ, КРИХІТКА БО.
Він оперся рукою на край кушетки і потягнувся до тебе гіпнотизуючи поглядом, гаряче дихання лоскотало шкіру. Легким дотиком немов крильця метелика ти відчувала його губи на своїх вустах і зловивши видих подалася вперед перша, не чекаючи чужої ініціативи, впиваючись в губи в глибокому вимогливому поцілунку. Нескінченна ніжність тремтіла на кінчику його язика, що кольором та післясмаком диких польових трав залишав сліди на твоїх привідкритих губах. Грався, лоскотав, зминав, дражнив і від цього вологого танцю ставало гаряче. Як ти шкодувала зараз, що твої руки були перетягнуті бинтами, як хотіла шкірою відчути його тепло і м'який оксамит костей, стиснути а потім ніжно провести кінчиками пальців по міжхребцевих дисках, що випромінювали тепле лавандове світло, ніби цукровим сиропом оповиті фосфоруючою магією. Провести царапаючи вниз по хребту до широких плечей, до лопаток огладжуючи кожен остистий відросток, відмічаючи кожну ямку чи впадинку на його широкій спині.
Санс відсторонився, сяючи лавандовим рум'янцем неначе  новорічна ялинка, його дихання було тяжким та глибоким, а магія малювала в бездонній чорноті очниць вигадливі візерунки. "ЛЮБЛЮ ТЕБЕ" прошепотів він рукою зариваючись в твоє заплутане, липке від крові волосся, заставляючи душу солодко тріпотіти та завмирати від щастя, "ЛЮБИВ ТЕБЕ ЗАВЖДИ, МІЙ МАЛЕНЬКИЙ АНГЕЛОЧОК" промовляє він знову, впираючись носовою кісточкою в ніжну шкіру за вушком, вбираючи твій запах, насолоджуючись твоїм теплом та м'якістю, слухаючи пульсуючі в унісон душі, що готові злитися в одну, тут і зараз, навіки, не зважаючи ні на що, та не розставатися більше ніколи.