Сливовий джем або Бережи пальці, шипи бувають гострими

доки смерть не розлучить нас

Папірус зник.
Його ніхто не бачив і ніхто з організаторів не міг мені сказати нічого путнього. Його картини так і лишилися на складі, покинуті й занавішені тканиною від пилу, а адреси де він знімав квартиру ні в кого не було. 
Дзвінкий голос секретаря, який часом переривався білим шумом неякісного зв'язку, втішав і запевняв що зникнення в їхній професії це класика жанру, нічого екстраординарного - хтось в пошуках музи зачиняється в квартирі, хтось іде в гори і зникає з радарів на тижні, хтось присідає на пляшку здавшись депресії, хтось бере термінові замовлення з головою занурюючись в роботу. "Творчі люди вони такі, вам би не знати" сміявся гендерно-неідентифікований співрозмовник. З'явиться ваш Папірус, не переймайтеся.

Я поклала слухавку. Сил говорити не було і мої тремтячі руки взялись набирати повідомлення:

Я^ Говорила з секретарем. Руру там немає. Говорять не з'являвся вже тиждень.

Я закрила долонями обличчя видихаючи, треба взяти себе в руки. Що я можу зробити? Тільки чекати.

Гучний шум в коридорі налякав мене і я поспішила виглянути з кімнати з здивуванням розглядаючи Санса який піднімався з підлоги, обтрушуючи коліна.
- ШоЗаБардак! ТебеНеВчилиПрибиратиВзуттяЗПроходу?
Він підняв очі зустрічаючи мій погляд
- ЗБИРАЙСЯ ПИРІЖЕЧОК, МИ ЇДЕМ В СТОЛИЦЮ.- вже звичним тоном додав він поправляючи лямки рюкзака, що норовили зповзти з плечей розтягуючи футболку й оголюючи молочні ключиці.

Вже через годину ми сиділи в автобусі спостерігаючи через замизгане вікно пропливаючі мимо пейзажі.
Гора Ебот все зменшувалась, віддаляючись та ховаючись за горизонт, а горбиста покрита хвойними деревами місцевість поступово мінялась, все частіше демонструючи зелені поляни всипані червоними маками і невеликі плеса неправильної форми озер.
Сонячний зайчик проповз по рукаві строкатої сорочки і зупинився на тремтячих пальцях, Санс тут же згріб мої руки стискаючи їх в своїх долонях:
- ХЕЙ, ЧУЄШ КРИХІТКО? МИ ЗНАЙДЕМ ЙОГО, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ.
Від впевненого тону стало спокійніше і я дозволила собі розслабитися, схиливши голову на плече друга і навіть задрімала пригрівши душу. Все було добре  складно.

Наступні дні злилися в один плутаний тривожний клубок подій, ми знайшли приміщення, де працював Папірус, поговорили зі всіма хто встиг з ним познайомитися, сказати чесно їх виявилося неочікувано багато, опитавши всіх крім якоїсь таємничої Олівії, що теж вже пару днів не з'являлася, ми не дізнались по великому рахунку нічого.
Я панікувала, Санс хмурився, мовчав і переписувався з кимось по телефону, якимось дивом в кінці кінців діставши адресу арендованої його братом квартири, не чекаючи ми відправились туди. Надіючись дізнатися хоч щось опитали всіх сусідів, але крім того що тут жили двоє молодих монстрів: високий скелет і мила руда лисичка, що відкликалась на ім'я Олі, ніхто нічого не розповів.
Що ж, знали ми не багато. Папірус ділив орендовану квартиру з дівчиною, судячи зі всього вона і була цією таємничою Олівією з виставки, опис співпадав і це було логічно. Зникли вони по словах сусідів в один день і дивувало те, що ні мені ні брату Папс не сказав ні слова про свою нову знайому. Це хвилювало, сили небесні, та я місця собі не знаходила, зходячи з розуму від нервової напруги. Переляканим поглядом проводжала кожну Швидку чи поліцейську машину, прокидалась з криками посеред ночі і здригалась від кожного різкого звуку.