Твоя краса ніколи мене не лякала

Розділ 4. Ніч, на яку чекали обоє

– Не стій на порозі, Чонгукі. Заходь. – нарешті першим порушив мовчання Техьон, голосом від якого на шкірі виступали сироти. Після чого він галантно відійшов убік пропускаючи гостя всередину. – Почувайся як удома.

Чонгук повільно, ніби все ще трохи вагаючись, увійшов до квартири, де до нього одразу притиснулись з ніжними обіймами та легкими поцілунками, спочатку у щоку, потім акуратний цьом в кутик рота аж поки не дійшли до губ. Чонгук на якусь мить сильніше пригорнувся до Техьона. Це було так неймовірно добре. Він притулився носом до шиї хлопця. Аромат його шкіри чомусь нагадав нагріті на осінньому сонечку стиглі яблука, які асоціювались у Чонгука з безтурботним дитинством та улюбленим другом, від чого в голові одразу один за одним почали з'являтися приємні спогади пов'язані з Техьоном, школою та його прекрасним вільним життям до перетворення. Чонгук ненавидів бути зомбі, але було дещо, що він у цьому й справді любив: запахи, які він так чітко і яскраво відчував. Зомбі піднявся носом трохи вище до волосся Техьона, де його природній запах змішувався зі свіжим ароматом шампуню. Від цього ставало так затишно, що ще досі трохи стривожений Чонгук відчув приємне поступове відчуття легкості та спокою, яке разом із букетом ароматів наповнювало його груди.

– Від тебе так смачно пахне. – прошепотів він.

– Так смачно, що аж хочеться з'їсти? – грайливо відповів Техьон.

Він відчув як від цих слів Чонгук трішки напружився та послабив хватку й вже напевно збирався вивільнитися з обіймів, тому йому самому довелось притиснув хлопця до себе міцніше.

– Ти ж розумієш про що я? Я не мав на увазі нічого такого. – Техьон намагався звучати спокійно та безтурботно, хоч розумів, що для Чонгука це завжди було трохи болючою темою.

– Так.

Техьон ще раз потягнувся до губ навпроти, щоб залишити легкий ніжний поцілунок і нарешті відпустив зомбі з полону своїх обіймів.

– Я спочатку хотів приготувати вечерю, але все ж вирішив, що замовити щось буде кращою ідеєю.

Чонгук знову мимоволі принюхався. Аромат, який точно не переплутаєш, окрім звичайної людської їжі з кухні долинали нотки людятинки, здається було щось з серця, легень, можливо там навіть є якийсь чудернацький соус зроблений на основі мозку.