Кава і вино

Я ненавиджу його всім сердцем!

-Тату!Невже тобі начхати на те,що він взяв мене силою?!-Криком і з сльозами на очах зверталася я до батька.
-Ванесса,ти перебільшуєш!Лоренцо не такий!Ти не хочеш весілля,от і все!
-Хах,а мені з цього яка вигода?
-Хм...ніяка!Не заслужила!
-Тоді для чого я виходжу за нього заміж!?
-Кошти,сонечко,кошти!
-Я не одружуся на ньому!-Ваза,яка стояла поряд полетіла вниз.
-Ти що твориш?!Взагалі очманіла!-батько дав мені ляпаса.Тримаючись рукою за щоку я вибігла з будинку.Охоронці зразу побігли за мною і почали тримати за руки.
-Облиште мене!
-Сіньйора Ванесса!Схаменіться!
-Йдіть до біса!-одним рухом руки я вдарила охоронця і побігла на дорогу спиняти автівку з надписом «TAXI»

...

-Він мене вдарив...-я роблю ковток вина,а поряд сидить Маріам,яка обіймає мене всією силою.
-Він ж...ніколи тебе не бив...
-От бачиш ,що з людиною роблять гроші!Він жахлива людина...Шкода,що я побачила іе тільки тепер.
Цілу ніч ми з подругою провели за культурним випиванням вина і розмовами по душам.
Я прокинулася зранку,від того,що мій телефон ледь не взривався від сповіщень.Спочатку я вирішила випити води,оскільки сушило неймовірно.Перше сповіщення яке я побачила це від Міши.
-Ванесса,ти де?
-Все добре?
-Щось сталося!?
-Набери мене!
-Левенятко...будь ласка!
Я не зволікала і набрала Мішу по фейстайму.
-Добрий ранок...
-Ого,не дарма я тобі кажу левенятко.Привіт)
Я навіть не звернула уваги на свій зовнішній вигляд.Розмитий макіяж,запухше лице і розпелехане волосся.
-В тебе все добре...?Чому ти не відповідала?!Я хвилювався...
-Я...Я вночі втекла і поїхала до Маріам...Все добре..ніби-потягнула я.
-Ванесса,знову ця брехня.Кажи по правді!
-Він..він взяв мене силою...
-Хто?!
-Лоренцо...А батько не повірив і вдарив вчора мене...
-Та я їм обом морду наб'ю!Я зможу приїхати на це недо-весілля...Сподіваюся все піде по плану...
-Це добре...Вже після завтра цей найгірший день...я не вірю...
-Збери валізу і всі важливі документи,я зараз йду на тренування.Пізніше позвоню.
-Добре...папа)-я натягнула посмішку,після чого у Міши також з'явилася посмішка.
-Бувай Левенятко–він помахав рукою і склав губи в трубочку зімитувавши поцілунок.Що?Поцілунок?!Що ж цей хлопчисько витворяє зі мною...Кохання як війна: легко розпочати, та важко зупинити...