15 Ч.

94 6 0
                                    

   УНР було нудно слухати інших країн, а саме їх питання.
     – Я вибачаюся, але мені нудно відповідати на ваші запитання. Вибачте.- УНР.
  Обережно і ввічливо сказав, бо не хотів мати собі  нових ворогів. 
     – Ми вас прекрасно розуміємо! Можете йти якщо хочете.- ЄС.
       – Я краще піду погуляю по вашій будівлі. - УНР.
       – Може вам екскурсію провести?- ЄС.
        – Був би рад.- УНР.
  Він та ЄС пішли гулятися по будівлі.
         – УПА, чи як вас там звати... Підемо до мого розкішного кабінету. Я тобі покажу всю колекцію гранатамьтів і навіть найбільш рідкісні види.- 🇺🇲.
         – Ммм... Звучить не погано. Я з тобою!- УПА.
   І побіг за ним.
  ЗСУ підійшов до Німця.
          – Ем... Можна вам дещо сказати?- ЗСУ.
          – Так авжеж!- 🇩🇪.
  Мило усміхнувся він.
         – Мені так подобається ваши розробки зброї! Завжди хотів їх побачити!- ЗСУ.
         – Цікаво бачити таких любителів зброї. Пішли! Може щось підкажеш...- 🇩🇪.
  Вони з радістю пішли.
Інших країни розійшлися по кабінетам, а деякі балакали з ЗУНР.
       – А ти чім будеш займатися?- 🇨🇦.
       – Хм...Знаю! Пішли до твого кабінету, я дещо хочу зробити.-  🇺🇦.
      – Гаразд. Пішли.- 🇨🇦.
  Їм йти було не далеко, тому як тільки вони зайшли до кабінету та одразу ж дівчина закрила двері на замок.
      – Ось, тепер ми на однені.- 🇺🇦.
      – А що ти вже зібралася робити, м?- 🇨🇦.
     – Дещо... цікаве..- 🇺🇦.
Вона притиснула його до стіни. Він був приємно здивований такого повороту від неї. Українка взяла його за одяг і притягнула до себе, щоб поцілувати. Поцілунок був таким ніжним. 
     – Так, ось для чого ти мене сюди притягла.- 🇨🇦.
  Поміняв себе з нею місцями.
 

/Не обіцяю, що буду писати про щось більше ніж поцілунки і компліменти.
До зустрічі!   \

"Смачна кава" Where stories live. Discover now