Золота фіалка

Світанок

Дорога позбавила Техьона усіх сил. Вона здавалася омезі нескінченною, а море, яким плив їхній корабель, неосяжним. Він ніколи не бачив стільки води, і нездатність помітити сушу хоча б у крайці виднокраю кидала у відчай. Техьон цілими днями сидів на палубі, милуючись хоч щось розгледіти у далині, але його намагання раз по раз виявлялися марними. Коли сонце сідало і небо вкривалося сяйними зірками у Техьонові думки закрадалися й інші роздуми: про його майбутнє, про прийдешній шлюб, про злиття двох королівств. Згадав він і про минуле, про те життя, котре щодня залишалася все далі за плечима. І солоні гарячі краплі падали з ніжних ланіт, збагачуючи собою море.

Він не знав, чи любив батька, такого холодного з ним, суворого та неусміхненого. Старший брат був таким самим. Техьон швидше боявся обох... і поважав, як це варто робити гідному сину та брату. Не перечив і слухався супроти своїм бажанням. Слухняно сидів у своїй клітці, слугуючи чудесною прикрасою для королівського двору, немов райська птаха. Дозволяв бардам складати пісні про свою красу, щоб ті потім розносили округою оповідки про прекрасного юнака, котрий мешкає в замку короля. Чудові казки про принца доля у якого не така вже й казкова.

Проте стосовно любові до держави, то тут справи були іншими. Техьон любив свій народ, це було закладено в його крові. Хоча омега змалку знав, що йому нізащо не стати правителем, у політиці він добре тямив – завдяки книгам із величезної королівської бібліотеки, доступ до якої йому завжди було надано. Що ж тепер буде з людьми, коли нікому їх захищати? Коли армія та флот розгромлені, коли васали вбиті, і навіть Техьона забирають за море невідомо куди? Щоночі Техьон думав про це й прийняв рішення, що боротиметься за благополуччя свого народу, чого б це не коштувало. Узурпатори не отримають його покори задарма, їм доведеться дечим заплатити, якщо захочуть, аби Техьон не протидіяв їхнім забаганкам. Він покаже їм увесь свій норов, усю впертість, котрі зберігав у собі роками, не дозволяючи їм вивільнитися. Так, саме так він і мав намір вчинити.

***

Техьона, який ледве встиг заснути, на світанку збудив грубий голос когось з палуби, котрий ніби не говорив, а каркав на всю горлянку, раз у раз повторюючи одне слово:

– Земля!

Щойно омега збагнув його значення, це одразу ж протверезило його і змусило, як він був – у нічній сорочці, що ледве приховувала худі коліна – зіскочив із ліжка і незграбно поквапився з каюти вгору на палубу. Корабель гойдало на хвилях, і омегу підкидало з боку в бік, змушуючи налітати на все підряд.