Золота фіалка

Зоря

Зранку його збудив Чимін, нагадуючи про те, що принц мусить бути присутнім на королівському сніданку, і тому приготування ліпше розпочати якнайшвидше.

Техьон повільно підвівся і сів на ліжку. Ковдра сповзла з його тіла, констатуючи відсутність на омезі будь-якого одягу. Він байдуже оглянув зім'яті простирадла, котрі давно втратили тепло чужого тіла. Отже, дофін покинув його ще до світанку. На згадку про їхню близькість тепер залишилися лише свіжий запах дощу, що витає в покоях, і ломота в тілі. І біль – омега гостро відчув усі його грані, щойно необережно посунувся до краю ліжка і звів ноги разом. Спазм у задньому проході змусив Техьона зігнутися і тихо зашипіти.

– Пане, – викрикує служник, одразу ж прямуючи до нього і даючи схопитися за свої худі, ще дитячі рамена. – Вам боляче? Його... Його Високість минулої ночі нашкодив Вам?

– Не більше, ніж було потрібно, – принц похитав головою, відчуваючи, як від спогадів починають тепліти ланіти. Він ледь помітно усміхнувся до юнака. – Дофін був уважний та лагідний зі мною. Зі мною все гаразд.

– Як гадаєте, все вийшло? Ви завагітніли?

– Ти бовкаєш зайве, – примружився омега, бачачи, як Чимінові очі одразу злякано збільшилися. Техьон знав, що хлопчик ще молодий і до двору був приставлений зовсім недавно. Ніхто не навчив його, що можна говорити, а що варто тримати за зубами. Принц не сердився, але позначити межі дозволеного однаково було необхідно, це допоможе молодому служнику уникнути неприємностей у майбутньому. Хтось інший не пробачить йому зухвалості так легко, як пробачає Техьон.

– Вибачте мені, Ваша Високосте, – скиглив омега і різко схопив двома руками брудні простирадла. – Я віднесу білизну в пральню і одразу повернуся! Король має намір надіслати до Вас ще чотирьох служників, аби ті допомагали в побуті. Вони незабаром будуть тут і одягнуть Вас до сніданку.

Техьон відповідно кивнув, помахом руки відпускаючи омегу. Сам він, коли залишився на самоті, нарешті підвівся з ліжка і, ігноруючи біль, підійшов до дзеркала за туалетним столиком. Те було чималим, аби відобразити омегу з голови до колін. Він накинув на голе тіло легку накидку, щоб приховати оголеність, але так і не торкнувся поясини, залишив краї розхристаними, пильно вдивляючись у своє відображення. Рука сама зігнулася в лікті, трохи піднялася, і розкрита долоня лягла на низ плаского живота. Після минулої ночі там досі відчувалося фантомне тепло, і спомин про те, як він опинився у зчіпці з дофіном, змусив пальці на його ногах підібгатися. Наодинці з самим собою у Техьона не виникало сорому, але ланіти однаково тепліли – тепер від бажання, котре затуманювало розум.