Поляк лежав на койке у комі. Поряд з ним багато апаратів. До кістей, шиї були маленькі шприці з тоненькими трубочками через яких проходили певні ліки Польщі. Білі крила були перебинтованими новими і чистими бінтами, як, і частини тіла. Польща розплющів очі і побачив білосніжний паталок.
– Мммм...де це я? І що взагалі трапилося?- 🇵🇱.
Він чув голоси за дверима, які були дуже знайомими. У коридорі стояв головний лікар він є Полтава, а поряд з ним Варшава.
– Ну, що з ним?- Варшава.
– Все так само стабільно. Ми намагаємося зробити все що в наших силах. Але навіть якщо і прокинеться, то всеодно йому треба буде побути ще десь дві-три неділі у лікарні під наглядом, щоб таке більше не повторилося.- Полтава.
– Розумію...Але так хочеться побачити його у свідомості, стоячого на ногах.- Варшава.
– Знаю твоє хвилювання та турботу про свого головного в країні.- Полтава.
Тут за спиною Полтави відчиняється обережно двері і виглядає Поляк, намагаючись вдуплити, що відбувається.
– Варшава? Де я взагалі? Може ви мені розкажете, нарешті!?- 🇵🇱.
– Польща? Я не вірю своїм очам! Це справді ти!?- Варшава.
– Досить вже радіти, ви на мої питання не відповіли! Я чекаю відповідь!- 🇵🇱.
– Давайте ми знайдемо назад до вашої палати, а потім я все вам розповім- Полтава.
Вони зайшли назад у палату, Полтава сів на чорний стул, який був у палаті з початку коми біло-червоного, Польща і Варшава сіли на койку.
/Ну, я вирішила, ще п'яту історію почати писати. ◉‿◉\
ВИ ЧИТАЄТЕ
"Сусід"
Fanfiction"Предисторій, як зазвичай не буде." Картинка не моя. Приємного читання! 🇺🇦☺️ (21 листопада 22 року - 20 травня 23 року)
