"Сусід"

14 Ч. "Погана ідея була"

Вони одразу побігли до тої кімнати куди Німець показав пальцем.
– Україна!?- Чернігів.
– Привіт! Ти як тут опинилася?- 🇵🇱.
– Прилетіла літаком! Дайте мені поїсти!- Україна.
– Добре, їж, ми тобі не будемо заважати.- 🇵🇱.
Вони сіли на ліжко. Поївши, продовжили говорити.
– Ти чого втекла?- 🇵🇱.
– Бо була вагома причина!- Україна.
Дівчині не хотілося з ними двома балакати, бо у неї була одне важливе діло, яке вона не може вирішити.
– Я ж казав, що вона не сильно буде вам рада.- 🇩🇪.
– Чого ти така груба стала?- 🇵🇱.
– Ми ж турбуємося про тебе.- Чернігів.
– У мене є одна проблема, яку мені треба вирішити, але вам це не зрозуміти!- Україна.
– Чого не зрозуміти?- 🇵🇱.
– Того що! Залиште мене!- Україна.
– Ні! Поки ти нам не розповіш!- 🇵🇱.
Україна встала з ліжка, взяла за шию Поляка і притиснула до найближчої стіни.
– Україна!- Чернігів.
– Що не зрозуміло, я вам сказала?!- Україна.
– Що ти робиш...? Відпусти мене!- 🇵🇱.
– НІ! Не відпущу! Ти мене особисто дратуєш своєю настирністю!- Україна.
В її очах читалося лише сильний гнів. Польщі було лячно, коли дивився її у очі.
– Іза народу, я руйнуюся!- Україна.
– Що!? Як!?- Чернігів.
– Як ви мене дратуєте! Я вам більше нічого не скажу. Йдіть геть з відси!- Україна.
Відпустила Поляка і лягла на ліжко, по щоках почали йти солоні краплі сльози.
– Ти плачеш?- Чернігів.
– Так... ЙДІТЬ ГЕТЬ З ЦІЄЇ КІМНАТИ!- Україна.
Вона вже не витримувала їх присутності.
– Пішли, Польща, їй треба відпочити, ми занадто сильно тиснемо на її моральний стан!- Чернігів.
– Так, ти прав...- 🇵🇱.
Вони вийшли і зачинили двері, а дівчина насолоджувалася тишею і спокоєм, повільно заспокоючись й заступаючи на ліжку.