"Сусід"

7 Ч. "Що сталося?"

Після того, як вона перекусила.
Почала одягатися.
– Ти куди?- 🇵🇱.
– Хочу трішки розважитися!- Україна.
– Можна мені з тобою? Мені всеодно нудно тут бути, а оскільки зараз вечір, то наврядчи мене хтось побачить.- 🇵🇱.
– Гаразд, одягайся й пішли.- Україна.
Вийшли з будинку, Поляк йшов за дівчиною слідом. Україна вела їх до великої будівлі. Згодом вони піднімалися на дах цією велетенської будівлі.
З даху був гарний вид. Видно було людей, різні вогники світла, їздив транспорт, машини. Ще дуже стемніло і тим вид ставав дедалі гарнішим. На небі були темні й сірі густі хмари, що затуляли білий місяць.
Любителька сала стояла на краю даху.
– Що ти вже замислилася робити?
– Тобі яка різниця?
– Ти мені дуже важлива країна та особа! Я не хочу тебе втрачати! Що б ти там не придумала!- 🇵🇱.
– Хах... Смішно, але не треба мені брехати!
– Брехати? Я тобі не брешу...!
Не вспів він до казати свою думку, як дівчина розправила крила й стрибнула з даху. Потім  злетіла у верх аж до хмар. Хмари такі м'які наче солодка вата.
Їй хотілося летіти все вище й вище до зірок. У неї з'явилося таке відчуття  мовби  час зупинився.
– Що це до бісу таке!?
Вуха чули чиїсь голоса українською мовою, але серед цієї мови вона почула грубу, колючу мову – російську. Від цієї огидної мови, якою розмовляли на думку України, її народ. Раптом вона відчула руйнуючу силу в середині себе, яка почала руйнувати її націю. Іза цього праве пшеничне крило...
– Ай!- Україна.
Вона почула на енергетичному рівні, що її праве крило було зламе.
Час знову почав, як зазвичай йти, а вона різко падати до низу. Через біль намагалася за допомогою крил зменшити швидкість падіння, але це ледве помітно виходило і тоді у країні почалася паніка.
Поляк в цей час шукав очима Край (Україну). Пращурів очі й нарешті побачив, як вона падає в низ.
– Україна!?
Не зволікаючи полетів до неї, що є сили. Було вже темно і Польщі було складно не втратити з поля зору країну.