"Сусід"

6 Ч.

Польща почув голос дівчини з її кімнати, яка здається розмовляла з кимось по телефону.
– Що? Як? Ні, не знаю...- 🇺🇦.
І завершила дзвінок.
– Польща!
– Що? Щось сталося?
– Вони дізналися, що ти втік! І питали мене де б він міг бути, я сказала, що не знаю.- 🇺🇦.
– Це погано... Але дякую, що не сказала! І що ти пропонуєш?- 🇵🇱.
– Пропоную, тобі поки не виходити з будинку, якщо хочеш залишитися в мене.
– Ех... а я хотів погуляти по вулиці... - 🇵🇱.
– Доречі! Що дивишся?
– Фільм, один. А що?- 🇵🇱.
– Я вже закінчила працювати, то ж можу подивитися з собою.
– А ти маєш крила?
– Крила? А чого питаєш?
– Бо цікаво, я то маю. І намагаюся знайти країн, які теж мають крила. - 🇵🇱.
– Маю, але не показую. Ще у Казаха, є крила такі ж як у мене. - 🇺🇦.
– А, покажи!
– Ні.
– Ну, будь ласка!- 🇵🇱.
Вона відвела очі в бік і показала крила. Розправивши свої золотисті  та великі крила.
– Ось. Такі ж як у тебе. Нічого особливого.
– Ні! Ти помиляєшся! Вони інші. Вони такі яскраво-жовті, наче золоті. У мене просто білі.  Мені вони так подобаються!- 🇵🇱.
– Чесно?
– Чесно! Вони такі чисті і чимось пахнуть...
– Чим?
– Схоже.. на запах свободи й незалежності!- 🇵🇱.
Він встав з дивану й підійшов до неї, щоб торкнутися цих незвичних на його думку крил. Від його торкання крил, Юкі почервоніла, бо ще ніхто так не цікавився її крил, як Поляк.
– Перестань! Мені не приємно коли ти чепаєш мої пшеничні крила!- Україна.
Сказала вона грубо й обурено.
– Ой, przepraszam...(Пробач...)- 🇵🇱.
І перестав їх чіпати, сів на диван й продовжив дивитися фільм.
– Я піду, щось з'їм.- 🇺🇦.
– Добре, а я подивлюся 'Мама хахатала"(Це таке шоу).- 🇵🇱.
Поляку здалося дивним, те що їй не приємно коли її чіпають за крила. Зазвичай усі у кого є крила навпаки люблять коли їх чіпають.  У цьому є щось інше...