Ну привіт це моя історія. Мене звати Афіна. Зразу дивлячись на моє ім'я ви можете сказати що я богиня. Але це не так. Насправді по легендам боги від нас пішли ,чи то вмерли ще багато століть тому. Мій народ вважають найсильнішим із усіх істот в мойому всесвіті. Ми нащадки ельфів та титанів- ельфтани. Наше тіло відновлюється в рази швидше та наш зір та слух розвинені на рівні ельфів, не дарма ми маємо вухи як у ельфів. Це дає нам великі переваги в бою та виживанні. Раніше мій рід винищували. Деякі люди вважають що те що сильніше їх то це загроза. Оскільки вони могли вбити дорослого ельфтана тільки якщо він того захоче, то вони вбивали маленьких дітей. Тому залишилася тільки моя сім'я. Мої батьки та пращури вірили що якщо називати дітей в честь богів то вони переймуть їх силу та моральні якості. В принципі так і є, тому що ми і справді володіємо магією. Але можу сказати чесно це не залежить від імені. Мій батько король та наше королівство зветься Асгард. Мого батька звати Одін. (До речі я забула сказати що без різниці які боги були хоч Тор хоч Посейдон або навіть Шива.) Так ось в королівстві були чіткі правила. Імена богів мали змогу отримати тільки нащадки королівського роду або ж ті хто досягнув найвищих успіхів в своїй справі. Моя мати одна з таких людей. Її звуть Афродіта. Як би зараз не звучало але вона зводила людей разом. І знаєте вона реально піднялася в цій справі. І тому отримала таке ім'я. Мама ніколи не називала своє справжнє ім'я. Хоча в тому що вона людина не було нічого такого. Адже є ті люди кто вважають нас нормальними, і ті кто думає що ми загроза. Мій батько справді кохав її, і це було взаємно. Коли вони одружилися вони наклали на себе закляття віри та єдинства. Що б не сталося не покидати один одного більше ніж на пів року. Якщо так станеться то вони перетворюються на камінь. Ну поки що нічого такого не сталося.
Ну нарешті 04.04.2004 це той день коли я народилася з моїм братом близнюком. Його звати Тюр. Но всі будуть називати його Тів. Ні ну реально краще звучить. Тюр- це був бог скандинавської міфології. Якщо коротко то був дуже чесний чолов'яга, та бог неба та світла.
Коли мамі стало краще то прийшов час для визначення сили. Але сталося те що ніхто не очікував. Прийшов бог життя. Загалом то не істота. Бог життя то було дерево що мало міски як у людей та могло контролювати всю магію. Взагалі він ніколи не виходив зі своєї схованки, тому це було шоково. Адже всі вважали його існування міфом. Доречі про прийшов то я звичайно перебільшила. Просто його коріння досягло моєї с братом люльки. Після того на наших шиях з'явився знак бога дерева. Єдине що це пояснювало так те що ми маємо якісь сили від нього. Всі були здивовані тому що наші сили були однорідні, або можна ще сказати одні на двох. Ми не можемо використовувати їх коли ми не разом.
