Після того ми пішли до головної для мене кімнати в замку. Це був великий зал зі столом. Тільки тут на вечері збиралась вся моя сім'я. Коли ми по обідали мама забрала Тіва та повела його спати. Вона нікому не дає його вкладати. Біля його кімнати стоять 5 стражів.
Як я вже казала моя мама дуже любила моїх братів крім мене та Хель, тому вона дуже багато приділяла уваги Тіву. Хоча к моїм старшим братам вона і поводилася турботливо вони завжди її відштовхували тому що ненавиділи її за її поведінку до Хель і до мене. Їй було абсолютно байдуже на нас. Тому мене виховала Хель, навчила говорити Хель, показала як писати та читати Хель. А моя мати тут нідо чого. Ще вона любила скидати свої або братів провини нас. Брати завжди зізнавалися перед батьком. Але от коли була винна вона то єдине що могло допомогти так це якийсь доказ нашої невинності. І знаєте не те що б батько нас сильно лаяв, він просто казав що б такого більше не ставалося. Адже навіть попри те що він завжди зайнятий він хоча би любив нас з Хель. І цьому були доказами його дії, такі як: допомога с уроками, прогулянки, вечірні балачки. Мені це все подобалося попри те що це було вкрай рідко.
У Хель не виходило вкласти мене спати тому вона попросила Тора.
- Чому я?- в котрий раз питав Тор у Хель- ти знаєш я не вмію поводитися з дітьми.
- ну так навчишся, рано чи пізно це тобі знадобиться.
- ось тільки не потрібно мене запугувати цим. - я підійшла до Хель та потягнула за її штани що б вона мене вислухала.
- Хель я можу і сама лягти. -сказала я ледве чутно, але достатньо що б Хель все почула.
- ніколи. Я не хочу що б ти так піздно блукала по коридорам. Наш замок далеко не маленький.
- Хель послухай я реально зайнятий.
- а мені потрібно їхати з столиці. При чому негайно. Вона не буде балуватися вона просто буде сидіти та не мішати. А ще краще дай їй листочок с фломастерами і вона буде нижче трави тише води.
- добре але останнє питання... Чому не Локі?- сказав тор благаючи очима, що б вона мене з ним не залишала.
- я до нього їду йолупе.
- ой добре.- після цього Хель пішла. Чесно кажучи мені не хотілося тут залишатися і на хвилину. І не тому що тут нудно. Тому що я розуміла що мене тут ніхто не хоче бачити.
- Афіно послухай мене дуже уважно будь ласка. Мені потрібно підтвердити та перевірити ті документи котрі дав батько. Тому будь ласка сиди тихо і малюй за тим столиком.
- добре...- чесно кажучи я вважала що це моя провина, адже він зайнятий а я прилетіла йому на голову як цегла. Тому в моїй маленькій голові виник як на той момент мені здавалося геніальний план. Я намалювала схожий документ як у Тора на столі. І положила до тих що він ще не перевіряв.
Ось як він виглядав:
