Ми зайшли в конференційний зал, де вже зібралися інші дони ,Лука та Леон.
Ми обговорювали кількість людей,хто скільки зможе дати зброї, тактики опору всі можливі варіанти шантажу і як діяти. Також посилили охорону на бізнесах.
-Аааа,моя голова зараз википить
-Мені потрібно іти,дон. Розділити по групах батальйони.
Я теж встала ,щоб іти
-Зачекаааай...
Девід вже вийшов
-Дареєн ,в мене є певні обов'язки
-Ти моя дівчина,єдиний обов'язок це любити мене
Я усміхнулася і поцілувала його в губи, сидячи на його колінах
-Це виглядає як по вишення через ліжко,тому я мушу іти
Я навздогнала Девіда
-Ей, зачекай. Ти чому такий понурий?
-Та ні,все добре
-Девід...
-Еріка! Правда все добре. Я радий за вас. Я вже дуже давно не бачив Дареєна таким щасливим. Та й ти з мужика поряд з ним розцвітаєш. Якщо щасливі близькі мені люди, щасливий і я .
Хоч я і розуміла,що йому важко бачити як ми тримаємося за руки, обнімаємся, цілуємся,але я відчувала ,що говорить він щиро.
-Ладно. Так все добре?
-Звичайно
Вечором ми троє зібралися в Девіда, повечеряти. Ми всі ніби відчували ,що скоро станеться щось погане. Тому старалися як можна більше проводити час разом.
-Знаєте, мушу признатися,що давно не був таким щасливим
Дареєн обняв нас двох і притис до себе ,розтріпавши волосся
-Ей, відстань!!!(вирвався Девід,поправляючи зачіску)
Ми спокійно спали як роздався дзвінок телефону. Дареєн підняв трубку і різко зірвався. Я без будь-яких питань все зрозуміла.
Я забігла до Девіда той по моєму стурбованому обличчі теж зрозумів все без слів.
Дареєн схопив мене за руку
-Еріка,я тебе благаю,не відходь ні на крок від мене чи Девіда. Зрозуміла?
🦖❤️
