Нова Зеландія, сонячний день, весільна арка на березі моря
Еріка вийшла в простенькій, білій сукні трішки нижще коліна в білих туфельках. Рижі довгі локони, усмішка і іскри в очах. Лука передав її мені. Я відчув ,що тепер я відповідальний за її життя і щастя. Я віддав її весільний букет польових ромашок.
-Я так тебе кохаю.І навіть не знаю як дозволив називати "котюю" просто не можу встояти перед тобою. Така красива, мила і впливова (я усміхнувся) Дякую, за те що дозволила мені кохати тебе,що довірилася. Розкрила очі та не дозволила злетіти з котушок. І навіть через скільки років кохала. Ти подарувала мені найщасливіші дні мого життя і я впевнений що в нас їх ще буде безліч. Я це гарантую!
-Я також тебе кохаю,котя.Я вдячна,що ти став тим чоловіком з яким я можу дозволити собі бути слабкою. Я можу дозволити собі бути жінкою поряд з тобою. Був період нашої розлуки,але не було й дня, щоб я не думала про тебе. Єдиний кого я без пам'яті покохала. Дякую,що є в моєму житті!
-Вухухуух, тепер ви чоловік і дружина!!!
Цілий вечір ми веселилися, танцювали. Я думала що весілля це сумне свято, коли ти втрачаєш свою волю, але це була найвеселіша і найщасливіша ніч в моєму житті.Головне це правильна людина поруч, якій ти довіряєш.
Пройшло 5 років
Я йшла по темному району. Переступаючи через півмертвих наркоманів, попрошайок. Врешті я знайшла потрібну адресу . Постукавши в іржаві двері, їх відчинив високий чоловік.
-Хто?
-Я до Ламборгіні
-Пароль
-Я без пароля!
-Вали звідси!
В цей момент мимо проходив сам Ламборгіні
-Хто там?
-Якась сучка рижа докопується, бос
Ламборгіні швидко його штовхнув і відкрив двері.
За ці 10 років він дуже постарів. Все ще довге волосся, зібране у хвостик,вже сиве.Зморшки на обличчі, замучений погляд,але ще струнка статура.
Я зайшла в середину.
-Давно не була в таких місцях...
Охоронець здивовано спостерігав .
Ми зайшли в сиру кімнату,яка нагадувала підвал:дерев'яний стіл, одна тухла лампочка. Я сіла, закинула ноги навхрест.
-Ну що ж, Ламборгіні, я ж говорила ,що не покину тебе
(-Бос-Бос!!!
-Еріка?Що стряслося ?
За мною слєжка
-Кого?!
-Коза Ностра
-Що...чорт!
-В мене є ідея,бос...)
-Надіюся я тебе в той день не сильно поколотила
-Бронік спас,правда з гори трохи не вдачно скотився...канат за пізно зачепив
-Ну... потрібно було реалістично все зробити
-І які в тебе плани зараз?
-Пропоную тобі інше життя. Будеш моїм монсеньйорі
Він погодився і ми приїхали в офіс. Красива будівля в стилі хай-тек в чорно-сірих тонах на березі моря. Офіси, комп'ютерні зали, бази для фізичної сили.
-Ого,ти...вау...це твоє?
-Я дон сімейства Ейр. Авіапальне, деталі до літаків, віджала також аеропорт в свого чоловіка в Палермо і війною виграла майно П'єтро. так що від недавно морські шляхи теж мої.
-Ти заставила його одружитися на собі ,а потім так підло зрадила і тепер виступаєш головним його противником?
-Саме так!
-Хах...мушу признати учень перевищив свого вчителя
Ми зайшли в мій офіс. Панорамні вікна, круглий стіл, багато стелажів.Мінімум всього,але зі стилем.Я присіла на чорне крісло, Ламборгіні навпроти.
-Ти впевнений,що готовий на мене працювати. Жертвувати життям, бути вірним. І якщо мені щось не сподобається приймати "покарання"(я підняла брови, усміхнувшись)Я вже не та Еріка, Ламборгіні, тепер я твій бос, служиш ти мені?
-Так, точно,дон (Чоловік опустив очі, промовивши голосом людини, яка тепер буде служити колишньому своєму псу)
Я попросила Сон Джу(мій підручний.Хлопець 30 років, азійської зовнішності.Темні очі без другого повіка,що робить погляд томливим. Рівний ніс, пухлі губи ,коротка стрижка) розказати про всі тонкощі сімейства.
🦖❤️