-Час?
-5 хвилин ,бос
Я підповзла до Девіда і ми стали стінкою ,захищаючи сапера,щоб той встиг деактивувати бомби.Я вже не могла стояти ,але колишучись завдавала удари. Знову ножовий удар і я повалилася на землю.
-55 секунд
Кілька голосних вистрілів в бік Девіда. Він схопився за стіну і став мішенню. Він стримав вистріли,приймаючи їх на себе.
-Мінус дві,бос(сказав сапер важко видихаючи і вступив в бій)
Але Девід вже не чув тих слів і впав на землю
-Девід!!!
Я тримаючись за стіну,підвелася ,схопила автомат, тримтячими руками перезарядила і почала сліпо стріляти.
-Девід,ні-ні!!!Ти не можеш померти, не смій!!!
Я спустилася на коліна, піднявши йому голову
-Еріка...там в кишені
Я рукою намацала в кишені якусь річ, діставши там був оранжевий дракончик
Я крізь сльози усміхнулася і притисла до себе
-Рижик...(він почав кашляти)
-Чшшш,не напружуйся!
-Еріка,я тебе дуже люблю. Я тебе...тебе благаю живи щасливо, бережи Дареєна...він хороший. Я...будь щаслива,рижик...
-Ні-ні!!!!Ні!!!Я не можу втрати ще одну близьку людину
Я на клонилася і поцілувала в щоку. Впавши на нього я лише крізь туман побачила як забігли наші люди і знайома, рідна постать...
🦖❤️
