День похорон
Я збиралась на похорон моїх двох найближчих людей
-Одягни що-небудь на голову щоб тебе не впізнали
- Мене й так ніхто не знає як доньку Брайса Стюарта... Тому все нормальноМи приїхали на захід й пробули від початку до того як гроби помістили в землю
Я підійшла до них та прошепотіла щоб ніхто не почув- Я помщуся за вас. Вони будуть молитися про пощаду, але її не буде. Спіть спокійно мої найдорожчі люди ...- я відійшла від гробів, підійшовши до П'ятого я через ком в горлі мовила - Пішли з відси, забери мене по далі
- Як забажаєш - хлопець обійняв мене за плече, адже помітив що я ледь стою на ногах. Відійшовши від людей він телепортував нас до академії- Збирай речі ми виїжджаємо сьогодні ввечері - тихо мовила я й пішла до кімнати
Через 3 години приїхали інші і я прийшла до зали де всі були
- Ви пішли раніше ?
- Так, я не могла більше там знаходитись. Я ледь трималась... мені тільки тиждень тому виповнилося 17, а мене вже позбавили всіх дорогих мені людей. Дядьку я прошу вас, щоб ви виплатили родині Люка 2 мільйони за його добру працю та добре служіння
- Добре. Гроші будуть одразу падати на твій рахунок
- Добре, якщо щось потрібно буде ви можете звернутися до мене. С приводу бізнесу я майже все знаю
- Тобі потрібно відпочити, дитино, тому тут я сам розберусь
- Я вже знайшла будинок де ми будемо жити продовж цього року, тому як тільки ми приїдемо ми одразу ж заселимося
- Добре. П'ятий, пильно проглядає за нею
- Я й без тебе зрозумів. Коли їдемо ?
- Через пів години
- Машину я вам вже дав
- Дякую за турботу дядьку - я обійняла його
- Ти мені не чужа людина, тому це найменше що я можу зробити
- А чому П'ятий з нею їде ?- спитав Дієго
- Бо я точно впевнений що П'ятий нічого з нею не зробить на відміну від тебе Дієго. На цьому всеМи поклали всі речі в машину й поїхали
- Куди нам їхати ?
- Їдь по навігатору, я його вже налаштувалаНам прийшлось їхати майже добу без зупинок до міста куди ми їхали
- Це годинку й ми на місці. Як же я хочу вже лягти на ліжко
- І не кажи. Все тіло затерплоПриїхавши до будинку я знайшла ключі й відкрила ворота
Це був будинок біля моря. Вийшовши з іншої сторони двору ми опинялися на пляжі- Добренький ти будинок обрала
- Ну мені ж потрібно відволіктися від цього всього
- Не боїшся що тебе знайдуть по прізвищу ?
- В мене є підсобні документи й там я Сабріна Вейрон. Картки також на цьому прізвищі
- ЗрозумілоМи зайшли в будинок одразу розібрали кімнати й розібрали речі
Документи я сховала, й облаштувала в кімнаті все так щоб мені не заважало
Все зробивши я пішла на кухню де був хлопець- Не хвилюйся. Весь рік проживання зі мною я буду все оплачувати. Нам до речі треба поїхати купити продукти та одяг мені, бо я з одягу нічого майже не брала
- Добре, поїхалиОскільки було 10 родин ранку ми об'їздили всі магазини які були потрібні й повернулися назад. Перед цим заїхавши в кафе поїсти
- Зараз кладемо продукти і я спати, бо вже не витримую
- Повністю з тобою солідарнаРозклавши продукти ми розійтися по кімнатах одразу лягли спати
Прокинулась я не наступний день
Зробивши всі водні процедури я пішла на кухню, не зайшовши туди я почула розмову П'ятого- Я що по його думці нянька якійсь 17 літній дівчині, при тому я думаю що вона розпещена та егоїстична дівка
- І тобі добрий ранок. По-перше, мене не балували, я росла як звичайна дитина. Ніхто не знав хто мій батько, адже я з дитинства на прізвищі Вейрон. А по-друге, тебе не змушували бути моєю нянькою. Я не змушую тебе бути постійно зі мною
- От і добре, адже я не збираюся з тобою панькатися. Я зараз же валю з відси
- Як тільки твоя душа забажаєХлопець зібрав свої речі та просто розчинився в синій вспишці
- Ти знов залишилась сама... але це б не було правильно якби ти змусила його залишитися зі мною. З яких пір я почала говорити до себе в 3 обличчі ? Неважливо, я і сама впораюся...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тілоохоронець(ЗАКІНЧЕНИЙ)
Fiksi Penggemar-Я не змушую тебе бути постійно зі мною... Так як Муза приходить до мене частіше ввечері тому і частини я буду тоді і викладати