Пролог

1.9K 65 7
                                    


Рубі

Моє життя ніколи не було хорошим чи поганим.

Скоріше його можна було назвати - виживанням. Виросла я в не найкращих умовах, не біля хороших людей.

А виховання?

Я запитую себе вже в котре за день, а відповідь проста.

Немає, усім абсолютно всеодно ким ти виростеш, все що цікавить людей - це вигода. Не важливо що саме станеться, поб'ють тебе чи навіть уб'ють, нікому до цього не буде діла.

Кожен день я стикаюся з психологічним насиллям, тиском в мою особистість. Та мене рятує лише людина яка я їй не байдужа, та спогади!

Я - Аврора - так називав мене батько, по словам доброї жінки!

Спогади про батька гріли мене, це те що дозволяло мені відволіктися від світу.

І моя подруга - Ліліан.

Якби не вона, можливо я б вже давно закінчила своє існування.

Зараз коли нам виповнюється вісімнадцять ми можемо нарешті обрати куди саме ми підемо в життя.

Саме я і Ліліан вирішили ризикнути, та подати документи в самий «Desire». Я знаю скільки на нас чекають негараздів, адже це не простий навчальний заклад - це найкращий, найпопулярніший, високонавчальний університет цілої країни. І туди можуть вступати лише самі королі, міліардери, обрані.

А хто я?

Та цього року можна вступати на стипендію, тож якщо в тебе оцінки не нижче «відмінно» - у тебе є шанс!

Якщо мене приймуть - це буде порятунок. Я зможу нарешті дихати, жити вільно.

-Рубі, над чим задумалась? - Ліліан махає рукою перед моїм обличчям цим самим привертає мою увагу до себе.

-Навчання. - відповідаю я.

-Усе гаразд, нас візьмуть. - підбадьрює вона мене. -У нас найкращі оцінки, ми доклали багато зусиль. - вона обіймає мене. -Ми багато працювали над цим. - я обіймаю її у відповідь.

Правда була в тому що саме через оцінки нас і ненавиділи. Заздрість у сиротинці - це те саме що кинути один шматок м'яса голодним вовкам.

Усі накинуться на тебе.

Як тільки ми почали працювати над цим, нас різко зненавиділи за це.

Тільки ти... Where stories live. Discover now