Тільки ти...

Розділ сьомий

Рубі

-Боже! - я прокидаюся вся в холодному поті. -Це просто сон! - шепчу в темноту.

Я не настільки зглузду з'їхала щоб покидати навчання через ідіота! Я витримаю, я зможу! Я закінчу цей університет, і позбавлюся цього Ніколаса!

На дворі темно тому я дотягуюсь до лампи з права біля мого ліжка щоб увімкнути її, але зараза вона падає з голосним звуком.

Бляха!

Що ж щоб у темноті не поранити собі ноги я залишу це на ранок...

Будильник пролунав так голосно, що я вискочила з ліжка і впала прямо на підлогу. Гострий біль, я відчула на долонях і колінах.

Чому мені так не щастить?

Я акуратно піднялася і оглянула свої коліна. Що ж не все так погано!

Швиденько перев'язавши долоні та коліна я прибрала всі уламки. Після одягнулася і прихопивши свій старенький рюкзак я помчала на пари.

Усі вважають мене психічно хворою людиною після розкритих таємниць, але я не зважаючи на це іду на лекції доки  не врізаюсь у чиюсь міцну сильну та широку грудну клітку.

Я підіймаю очі бачу перед собою Віллсона.

-Розкрий очі маленька бо так в халепу потрапиш. - промовив він.

-Вибач. - я хочу обійти його, але він зупиняє мене, дивлячись мені в очі.

—Нік! - його відштовхнув від мене Ной. —Залиш нарешті це.

—Тепер ви її захищаєте? - від фальшиво усміхнувся. — Пішов ти. - він в останнє глянув на мене і поплентався геть.

Занадто багато його стало у моєму житті. Мені треба уникати його!

—Вибач за нього. - до мене підійшов Ной, а позаду Ліем і Ітан.

—Так, цього разу він загрався. - промовив блондин.

—Ми не знали, і тому просимо пробачення за нього. - Ной простягає мені руку.

—Ви не повинні вибачатися за нього.

—Ні повинні, він наш брат. - я приймаю руку Ноя, і він злегка стискає її. — Ну я гадаю - це перший крок на нашу спільну  дружбу. - я посміхаюся.

—Не знаю. - несподівано мене ззаду обіймають і я насторожуюся.

—Вибач. - я впізнаю голос Ілая і розстабляюся. -Рубі нарешті, я скучив! - я повертаюся до нього і також обіймаю його.