Кохання за підписом|J.H.|

10

Наші відносини після того вечора дуже змінились. Ми стали більше розмовляти, Джей навіть став додому приходити раніше. Я повернулась в університет і відчувала себе набагато комфортніше. Наша дружба з Чейзом продовжувалась, він познайомився з моїми друзями і вступив в нашу компанію, також вже почав відчувати симпатію до Чарлі.

- Я впевнена, що вона погодиться. Тим паче, Марвел це її улюблена серія фільмів. - запевняла я Хадсона, який запланував запросити Чарлі в кінотеатр.

- Тоді я напишу їй! - радісно вигукнув хлопець.

Ми пили каву в нашому улюбленому кафе. Мій телефон задзвонив і я взяла трубку. Це був незнайомий номер.

- Так?
- Його борг тепер на твоїх плечах.
- Що? Чий борг? Ви помилилися номером.
- Мелані Лоран Грейс, вірно?
- Так.
- Тоді я не помилився. Твій тато був винен мені велику суму, тепер ти повинна сплатити її, даю тобі два місяці.
- Чому Ви говорите про нього в минулому часі? Що з моїм батьком?
- 200.000$ повинні лежати в мене в руках впродовж цих двох місяців, чекати я не збираюсь. Навіть не гадай, які будуть наслідки.

Абонент завершив дзвінок, залишивши мене в ступорі.

- Чейз, мені треба йти. - кинувши пару купюр на стіл, щоб хлопець оплатив за мене моє замовлення, я побігла до автомобіля. Я відчула жахливе передчуття, але продовжувала їхати в напрямку мого дому. Від нервів я стискала кермо і, будучи в своїх думках, ледь не збила людину. Чорт забирай, Мелані, зберись!

Я їхала на високій швидкості, молившись, щоб мене не зупинила поліція. Я не могла втрачати ні хвилини.

Біля будинку було тихо, машина тата стояла біля гаражу, схоже, він збирався кудись їхати. Відчинивши двері, я побачила Джессі, яка скулила.

- Мила, ти чого? - швидко погладила я собаку. В будинку теж було тихо, що насторожило. Я дійшла до кімнати батька і увійшла. Побачене ввело мене в ступор. Я змогла лише опертись на стіну, щоб не втратити свідомість. По щоках покотились сльози. Тіло мого тата лежало на підлозі.  Я відчула сильну біль в серці і наступне я не дуже пам'ятаю.

Розплющивши очі перше, що я відчула, то це неймовірну головну біль. Після цього я змогла оглянути місце, де я знаходилась. Я була в будинку Хосслера. В своїй кімнаті. Нікого поруч не було. Я спробувала встати і, через сильне запаморочення в голові, змогла пройти до дверей. В вітальні я побачила Джея. Він виглядав дуже знервованим і, побачивши мене, відразу підбіг. Він, підтримуючи мене, довів до дивану.