Кохання за підписом|J.H.|

13

Вийшовши з автомобіля я трохи покосилась, від чого довелося схопитись за машину. Так, треба тримати впевнений вигляд.

- Мелані Грейс? - голос чоловіка був досить грубим. Я кивнула у відповідь. - Ти дуже швидко все знайшла, молодець. Твій батько довго змушував нас чекати.

- Ви можете мені розповісти навіщо тато взяв у вас гроші?

- Ми не знаємо всієї історії, але єдине, що я можу тобі відповісти це те, що твій тато не був простою людиною. Мені навіть шкода тебе трохи. Він спеціально вбив себе, щоб ти виплачувала борги. - почуте дуже шокувало мене.

- Зачекайте, тобто ви хочете сказати, тато скоїв самогубство, підлаштувавши це під вбивство? Чому я маю вірити вам?

- Ми не можемо тобі якось це довести, оскільки твій батько дуже ретельно підготувався. Єдине, що тобі залишається - вірити на слово.

- Добре, мені треба обдумати те, що я тільки що дізналась. Ось ваші гроші. - я кинула сумку і пішла до свого автомобіля, стримуючи сльози. Мені хотілось побути наодинці, тому я обережно завернула на одне з моїх улюблених місць нашого міста.
Це було невелике штучне озеро, про яке вже давно забули всі містяни. Тут завжди було тихо і спокійно. Сьогоднішня новина змусила мене задуматись, чи бачила я справжнього тата? Може все це була звичайна маска, яка приховувала щось страшне та лякаюче. Єдина людина, яка зараз би могла мені допомогти зрозуміти - це мама Джейдена. Вони були друзями ще з малого віку і можливо вона знає більше про справжню сторону мого батька. Я просиділа в своїх думках близько години, поки мій телефон не видав звук дзвінка. Джейден.

- Так?
- Мел, ти де? З тобою все добре?
- Так, Джей, все добре, я скоро буду вдома.
- Добре.

Їдучи за кермом я почала думати про Хосслера. От навіщо я погодилась їхати в ту бісову Італію? Все, сьогодні говорю з Джеєм. До біса все.

***

На порозі мене вже зустріла Джессі.

- Привіт, красуня. - я легенько почухала її за вухом. Джейден сидів в вітальні, переглядаючи новини.

- Джейден. - це звучало навіть досить холодно, від чого хлопець відразу повернувся з незрозумілим, для мене, виразом обличчя.

- Привіт, крихітко, щось трапилось? Як пройшла передача грошей?

- Все добре. Нам потрібно поговорити.