Кохання за підписом|J.H.|

20

- Мелані? - розгублено запитав Джей. -  Що ти тут роб.. - я не дала договорити, поцілувавши його. Він спантеличено насупив брови, але через секунду відкрився і обійняв мене.

Ми відійшли один від одного через декілька хвилин, не відводячи погляду.

- Це відповідь на моє запитання?

- Не знаю. Я не знаю, чому я це зробила. Я хотіла зрозуміти свої почуття.

- Зрозуміла? - ми продовжували стояти на порозі. Я замовкла, обдумуючи його запитання. - Можливо, тобі треба ще один крок до розуміння? - я ще раз поцілувала хлопця. Він ще міцніше обійняв мене,

- Заходь в будинок.

- Я не можу на довго залишитись. Вдома Майя спить.

- До тебе? - я не встигла відповісти, як Джей вже пішов за верхнім одягом.
Дорога додому здалась набагато швидшою, ніж в протилежному напрямку.

Майя спала. Тому ми могли не хвилюватись. Я зробила чай і ми сіли на дивані, мовчки.

- Мелані, можеш мені розповісти про життя доньки, поки мене не було? - я зробила гучний видих і почала розповідь:

- Взагалі, вагітність була важкою. Я часто перебувала в лікарні. Майя  народилась раніше, ніж лікарі очікували, через це я ще довго лежала в лікарні. Але зараз вона розвивається як всі інші діти в її віці. Мені було дуже важко поєднувати роботу і материнство. Я багато плакала, в мене опускались руки, але з часом все стало набагато краще. Мої друзі допомогли мені.

- Вибач мені. Я не повинен був тебе залишати в такий важкий час. Я мав бути з тобою, підтримувати.

- Джей, я хочу, щоб ти був батьком для Майі. Я хочу, щоб вона не дивилась на тебе постійно так, ніби бачить вперше, забувши взагалі хто ти.

- Крихітко. Я все ще безмежно кохаю тебе. Твій образ переслідував мене всі ці роки. Я бачив тебе у кожній дівчині. Твої очі сняться мені дотепер. Твій голос я чую в повній тиші. Мені здається, я сходжу з розуму без тебе, моя кохана Мелані. Той поцілунок був наче ліками від того стану, в якому я перебував весь цей час. Я зрозумів, що поступив як дурень і готовий повернутись в минуле, аби все змінити. Щоб ми не розлучались на такий довгий час. - мої очі наповнились сльозами. Я не знала, що відповісти.

- Джейден. Я кохаю тебе. - він міцно обійняв мене, а після цього поцілував. Я зрозуміла, що саме він - це та людина, яку я готова кохати все своє життя. Якби можна було затримати дихання на цілу вічність, ми б ніколи не розірвали цей поцілунок. Поцілунок, який об'єднав наші серця знову і на віки.

Можу сказати, що це кінець історії Мелані та Джейдена. Я писала цей фанфік більше року і важко зараз покидати цю атмосферу.
Мені дуже приємно, що ця історія вам сподобалась.
Я спробую розпочати нову роботу, щоб по скоріше опублікувати вам її.
Але з сумом хочу сказати, що ера фанфіків закінчується. Джейден більш не буде моїм героєм.
Та сподіваюсь, що ви приймете моє рішення і будете продовжувати читати мою творчість, навіть, якщо там не буде згадуватись Джей.

Дякую вам за все!💓

Ваша Поллі Хосс