Кохання за підписом|J.H.|

12

Дні йшли, а мій час знайти гроші все швидше скорочувався. Я прийняла рішення продати наш будинок, залишивши для свого життя невеликий будиночок за містом.
Це було дуже важко, адже саме мій дім заповнений стількома спогадами. Особливо спогадами про маму.
Сьогодні мені зателефонувала наша знайома і сказала, що більше не може наглядати за нашою собакою і мені треба було домовитись з Джейденом, щоб вона жила в нас, поки я не поїду. Або по-швидше покінчувати з цим бісовим зарученням. Але щось так сильно тримало мене тут.
З останніх подій пройшов спокійний тиждень, а я досі відчуваю жахливий страх, що ті охоронці мене знайдуть. Джей намагався ще якось поговорити про це, але наші розмови не складались, через це досить швидко закінчувались. Я ходила до університету, але довго не вулиці не залишалась, чим довела своїх друзів до неймовірних підозр і роздумів.

- Мелані, що з тобою відбувається? Це Джейден щось зробив? - не вгамовувалась Чарлі. Ми сиділи всією компанією в їдальні, але всі теми так чи інакше були пов'язані зі мною.

- Чарлі, досить. Нічого Джейден не зробив. Зі мною все добре. Зараз нелегкий період, я хочу побути наодинці. - я встала з-за столу і вийшла з їдальні. Чорт, Мелані, що це було? Навіщо ти віддаляєш всіх своїх друзів?

Цілий день пройшов досить нудно та буденно. Вже під вечір мені зателефонував Чейз, ми довго розмовляли, він здавався трохи дивним, постійно говорив, що має сказати щось дуже важливе, але не може.
З Джейденом розмови не дуже добре проходили, у всіх випадках це закінчувалось тим, що ми просто дивились один на одного, не спромігшись якось продовжити наше спілкування.
Але я досі не могла покинути Хосслера, розірвавши контракт, щось так сильно тягнуло мене до нього.

Переступивши через свої почуття, я вирішила з'їхати від Джея. Потрібно бути подалі від нього, щоб швидше забути. Так, все, він приходить з роботи і я поговорю з ним про це.
І ось цей момент настав, вхідні двері відчинились і увійшов Хосслер. Сьогодні він виглядав щасливіше, ніж раніше. З його уст не сходила усмішка.

- Джей, нам потрібно поговорити.

- Мел, нам потрібно поговорити. - ми сказали це одночасно і я дала йому можливість сказати першому. - Я вирішив, що тобі треба трохи відволіктись, стільки всього відбувалось, тому ми їдемо на відпочинок. Я вже купив квитки в Італію. - мій вираз обличчя різко змінився. - Ти ж згодна? До речі, що ти хотіла сказати? - я декілька секунд підбирала слова, щоб якось викрутитись.