Ранок
З самого ранку я вся на нервах. Випила декілька чашок кави та до біса заспокійливого.
Ось цей пекельний дзвінок в двері. Джейден був в чорній сорочці та чорних брюках. На відміну від мене, яка була в домашньому одязі.
Ми пройшли в вітальню.- Ми будемо разом пів року. Потім посваримось і розведемось, щоб не викликати підозр.
- Де підписувати? - я хотіла по скоріше закінчити це все. Хосслер пальцем вказав на місце. - Коли весілля?
- Через півтора місяці. Зробимо все правдоподібно. Можеш запросити своїх подружок. Завтра зустрінемось з моєю мамою та братом.
- Вони не повинні знати?
- Ніхто не повинен знати.
- Мій тато знає.
- Добре. Хай знає, він нам не завадить. Так, ми повинні дуже добре опрацювати історію нашого кохання.
Майже годину ми до деталей придумували нашу зустріч і те, як закохались.
- Де ми будемо жити?
- В Далласі. Неси речі, закинемо в автомобіль і поїдемо. - я швиденько переодягнулась і принесла речі.
- Що з моєю машиною?
- Її привезуть до мого будинку. - ми сіли в чорний Porsche. Мені здалось, чи минулий раз була інша машина?
- Ти за кермом? - хлопець кивнув.
І знову я їду тою дорогою. Знову на задньому сидінні спить Джессі, але за кермом авто мій майбутній чоловік. Я довго роздивлялась риси його обличчя. Темне, як ніч, волосся було розкуйовджене і акуратно спадало на його чоло, через що Джейден постійно роздратовано прибирав його рукою. Голубі океани його очей з льодяним виразом дивились на дорогу. Скільки ж всього побачили ці очі, щоб стати такими?
- Всього роздивилась? - запитав хлопець. Я мовчала. - Не соромся, можеш дивитись, я не забороняю. - самовпевнено продовжив Джейден.
Через деякий час
Ми вже в Далласі.
- Ми можемо заїхати до мого тата? - запитала я. - Він дуже хвилюється.
- Добре.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кохання за підписом|J.H.|
FanfictionДіти відповідають за помилки батьків, чи не так? Ось і мені довелося. Моїм батьком заволоділа помста, здавалося б, що поганого може зробити найдобріша людина з усіх, кого я знала? Я теж так думала, поки не дізналася про страшну таємницю. І після с...