Кохання за підписом|J.H.|

3

Ранок

З самого ранку я вся на нервах. Випила декілька чашок кави та до біса заспокійливого.
Ось цей пекельний дзвінок в двері. Джейден був в чорній сорочці та чорних брюках. На відміну від мене, яка була в домашньому одязі.
Ми пройшли в вітальню.

- Ми будемо разом пів року. Потім посваримось і розведемось, щоб не викликати підозр.

- Де підписувати? - я хотіла по скоріше закінчити це все. Хосслер пальцем вказав на місце. - Коли весілля?

- Через півтора місяці. Зробимо все правдоподібно. Можеш запросити своїх подружок. Завтра зустрінемось з моєю мамою та братом.

- Вони не повинні знати?

- Ніхто не повинен знати.

- Мій тато знає.

- Добре. Хай знає, він нам не завадить. Так, ми повинні дуже добре опрацювати історію нашого кохання.

Майже годину ми до деталей придумували нашу зустріч і те, як закохались.

- Де ми будемо жити?

- В Далласі. Неси речі, закинемо в автомобіль і поїдемо. - я швиденько переодягнулась і принесла речі.

- Що з моєю машиною?

- Її привезуть до мого будинку. - ми сіли в чорний Porsche. Мені здалось, чи минулий раз була інша машина?

- Ти за кермом? - хлопець кивнув.

І знову я їду тою дорогою. Знову на задньому сидінні спить Джессі, але за кермом авто мій майбутній чоловік. Я довго роздивлялась риси його обличчя. Темне, як ніч, волосся було розкуйовджене і акуратно спадало на його чоло, через що Джейден постійно роздратовано прибирав його рукою. Голубі океани його очей з льодяним виразом дивились на дорогу. Скільки ж всього побачили ці очі, щоб стати такими?

- Всього роздивилась? - запитав хлопець. Я мовчала. - Не соромся, можеш дивитись, я не забороняю. - самовпевнено продовжив Джейден.

Через деякий час

Ми вже в Далласі.

- Ми можемо заїхати до мого тата? - запитала я. - Він дуже хвилюється.

- Добре.