Sorry for taking so long

Part 1. Нерозділене кохання.

    Мінхо лежав у своєму ліжку і шукав фільм для перегляду на вечір із Джисоном.  Вони настільки потоваришували, що Джисон часто залишається у нього на ніч, а Мінхо і не проти, йому подобається перебувати в товаристві молодшого.

  - Може жахи?  - Пустив смішок старший.  Він знав, що Джисон боїться дивитися жахи, тим більше на ніч, але Мінхо був би не Мінхо якби не запропонував такий жанр.

   - Ні.  Мені вистачило минулих жахів, коли ви з Чанбіном сховалися в темному примірочній і налякали мене до чортиків, - Джисон трохи відсунувся від старшого, показуючи нібито він образився.

   - Ти б бачив тоді своє обличчя, - засміявся Мінхо, згадуючи той випадок.  Їм із Чанбіном тоді було нудно і вони вирішили над кимось пожартувати, а Джисон "чисто випадково" перший увійшов до примірочної.

    - Не смішно хьон, - надув щоки Хан.  Так він ще більше схожий на білку.

   - Гаразд, так що дивитимемося, - вже всерйоз сказав Мінхо і почав далі гортати сайт.

     Хвилин двадцять пошуку і вони зупинилися на якійсь "сомпливій" мелодрамі, а сомплива вона була тільки тому, що Мінхо не любив такий жанр, але що вдієш коли Хан зі щенячими очима просить включити саме її.

     Ближче до першої години ночі вони заснули, так і не додивившись фільм.  На ранок Мінхо прокинувся один, тому що Джисон втік на тренування (мабуть, знову Чанбін зателефонував).

    Мінхо не поспішав вставати з ліжка, адже не так часто їм дають відпустку, і нічого, що 2 тижні, хоч трохи, але вони відпочивають від тренувань та сцени.  Ні, фанатів вони люблять, і вони навряд чи хотіли б бачити скізів змученими.  Так вони зможуть відпочити та з новими силами підірвати сцену.

   Все ж таки йому довелося встати як би він цього не хотів, кішки самі себе непогодують.

    З кімнати почувся дзвінок з телефону, Мінхо неквапоиво підійшов і взяв слухавку.

      - Хьон, сьогодні збираємося в кафе у Чан-хьона є приваблива пропозиція, - прокричав у слухавку Хьонджин.  Мінхо розслаблено ліг на ліжко.

      - Я сподіваюся, у мене ще є час поспати?  - запитливо підняв брову Мінхо.

      - А вночі ти що робив?  - пустив смішок Хьонджин.

      - Хан смикався всю ніч, я прокидався щогодини, - позіхнув Мінхо і зручніше вклав голову на подушці.

      - Хьон, можна особисте питання?  - з цікавістю сказав Хьонджин.

      - Говори, - заплющивши очі, майже тихим голосом сказав Мінхо.

      - Чому ви приховуєте свої стосунки?  - Хьонджин звучав так само зацікавлено.

      - Які стосунки?  Ми друзі, – спокійно сказав Мінхо, нічого не підозрюючи.  - Кращі друзі.

      - Тобто ти хочеш сказати що у Хана нерозділене кохання?  - серйознішим голосом сказав Хьонджин.

      - Яке кохання?  - різко розплющив очі Мінхо і підвівся з ліжка.