Sorry for taking so long

Part 2. "Це".

Мінхо лежав на ліжку і нічого не розумів, їх з Хьонджином розмова не виходила в нього з голови.
  
    *Flashback*

    - Хьон, це помічають усі крім тебе, - пустив смішок Хьонджин.

    - Та не може бути ніякого кохання, ми друзі.  Тим більше він знає, що мені подобаються дівчата, - стурбовано заговорив Мінхо.

    - Одне іншому не заважає, - зітхнув Хьонджин.  - Один ти не помічаєш, як він до тебе ставиться, він ні до кого іншого ніколи не підійшов просто так обійняти.  Тим більше, він постійно знаходиться біля тебе.

    *Еnd flashback*

    Все більше він починав згадувати всі моменти пов'язані з Ханом, і все більше починав розуміти, що Хьонджин мав рацію.  Всі ті обійми, турбота яку виявляв до нього Джисон не були дружніми.  Вони мали інший підтекст.

   З роздумів його витяг телефонний дзвінок.  До нього знову зателефонував Хьонджин, але вже щоб нагадати про збори Чана.

    У кафе, в якому вони любили посидіти групою, продзвенів дзвоник і всі обернулися до виходу.  Мінхо підійшов до хлопців і сів між Чанбіном та Джисоном.  Після сказаних раніше слів Хьонджина, він почав помічати все більше уваги від Хана.

    - Чан, не тягни, кажи що хотів, мені ще треба бігти до зали, - швидко протараторив Чанбін.
    - У мене є пропозиція з'їздити на тиждень у заміський будиночок, - серйозно сказав Чан, і поклав складені в замок руки на стіл.
    - Я тільки за, - підняв руку Чонін.
    - Я теж, - закивав Хьонджин.
    – А місця всім вистачить?  - Запитав Синмін.
    - Звичайно, там 4 кімнати, заселимося по двоє, - посміхаючись, сказав Бан Чан.
    - Хьон, ти не проти?  - звернувся до Мінхо Джисон.
    – Що?  - Мінхо вирвався зі своїх роздумів.  - Так, звичайно, я не проти.
    - Я теж тільки за, - сказав Фелікс.

Обговоривши дату та час виїзду, хлопці стояли біля кафе та прощалися.  Першим пішов Чанбін, бо поспішав до спортзали.  За ним пішов Фелікс, схиляючись до того, що в нього багато справ по дому.  Синмін та Чонін разом пішли до парку на атракціони.

    - Хьон, повечеряємо сьогодні разом?  - звернувся Хан до Мінхо.
    - Оо, вибач, у мене сьогодні є одна справа з..., - Мінхо замислився і озирнувся.  - З Хьонджином.
    - Зі мною?  - здивувався Хван.
    - Так, ти ж мені хотів показати кілька нових рухів, - переконливо глянув на нього Мінхо.
    - Ах так, точно.  Вибач Джисон, але я сьогодні конфіскую Мінхо, - усміхнувся Хьонджин.  - Але це лише на один вечір.
    - Добре, - сумно посміхнувся Хан.  - Тоді наступного разу.

     Хан із Чаном пішли, а Мінхо стояв і безглуздо дивився на Хвана.

    - І що це було?  - Склав руки на грудях Хван.
    - Вибач, - опустив голову Мінхо і сів на лаву.  - Просто... у мене це крутиться в голові і я ніяк не можу не думати про це.
    - Чому ти кохання Джисона називаєш "це"?  - підняв брову Хьонджин.
    - Я не знаю що мені робити, я не хочу від нього віддалятися, - склав руки на колінах Лі.
    - Так не віддаляйся, будь навпаки ще ближче, - посміхнувся Хван.