Людство серед мороку

Глава 7. "Світ 1264"

Двері кабінету короля відчинилися. Кімната була досить добре освітлена ,тому розгледіти її детально можна було без проблем. На полицях стояли купа сувенірів , статуеток та різноманітних бряскалець. На стінах висіли різноманітні мапи та зброя усіх видів. За вікном уже був вечір.

- Любий Кейроне! - король Клер встав зі столу посміхнувшись. - Сідай. Ми якраз чекали на тебе.

Сільвестр , деякі з сім'ї Клера та інші два переможці вже були за столом який аж тріщав від кількості страв.

- Знайомся. Це Врей - уродженець з Маунтілла. Робота , яка принесла йому призове місце, це літаючий віз! Він прикріпив від невеликого млина лопасті до воза.Встановив там якийсь хитромудрий механізм і воно полетіло . Уявляєш?! Правда тільки воно побуло в повітрі зовсім трохи , а потім гепнулось, ну це не важливо... А цей парубок - Нарлінг зі Свірлерії, найкращий з кухарів яких я коли-небудь зустрічав! - Клер із захватом представив хлопців і пошепки додав.- Я не міг втрачати такий смачний талант.

- Мені приємно з вами познайомитись. А я... - почав було Кейрон.

- Охохо, вони вже знають тебе. Ти гарненького шуму наробив на відборі , Кейроне Кардстарку з Ларджфілду. Ну що ж, - підняв король келиха, - за процвітаючу науку!

- За процвітаючу науку!

- То і справді були ви у літаючих латах? - не витримав один із синів Клера.

- А чи можна політати? - другий теж не став чекати.

- З усієї поваги я мушу вам відмовити. Броня ще недопрацьована... Але коли я її закінчу , і якщо ваш батько не буде проти, то звісно що політаєте.

Під час вечері на Кейрона сипалась купа питань зі сторони Врея, братів і синів короля щодо його винаходу. У хлопця пішла голова обертом, та і вино почало давати свій ефект. Йшла година за годиною. Стіл поступово всі покидали. Спершу пішов Сільвестр, потім члени королівської сім'ї, ну і в кінці Врей з Нарлінгом.

- Королю, вже йтиму до своєї нової кімнати.- Кейрон ледве встав зі столу. - Дякую за запрошення...*гик*

- Стій! Я проведу тебе. Нічого шастати по моєму замку вночі. - Клер обперся на хлопця. - Пішли.

- Та я сам можу...

-Пішли!

***

- Фух, нарешті ми біля моєї кімнати,- лежав на підлозі Кейрон.