Людство серед мороку

Глава 17. "Битва сімох"

Кейрон розплющив свої очі. Він лежав на підлозі біля ліжка накритий простирадлом.  За вікном небо було вкрите сірими хмарами, моросив дрібний дощ.

"Як же мені зле , - хлопець вхопився за голову та спробував підвестися. - Голова обертом ходить. Таке відчуття, наче з Клером випили учора не одну склянку вина... Але то ж не випивка. І взагалі я був не з ним..."

Кардстарк став на ноги та оглянув кімнату.

"Де ж вона?... Що ж я накоїв?! Який же я дурень!"

Правиця надів на себе свій уже сухий костюм і підніс руку до ручки двері. Як раптом вони відчинились. У ній стояв блідий та захеканий Врей.

- Він мертвий...

***

У кабінеті Кардстарка зібралось чимало людей: радники короля, Ніколас , Врей, майстри і сам хазяїн приміщення. Панувала гробова тиша. Її вирішив перервати командир королівської гвардії:

- Ти ж розумієш , що тепер ти виконуєш його обов'язки? - глянув на Кейрона з-під лоба Ніколас.

- Але у нього ж є ще два сини... - почав Кардстарк.

- Вони шляються незрозуміло де! Вирішили собі, бачте, влаштувати відпустку на інших островах... - Вондерс гнівно стис шолома під рукою, видихнув і продовжив, - Гвардійці уже відправились на їхні пошуки...

- Пане Кардстарк, він наказав передати вам це...перед смертю, - один з радників підійшов до столу і передав правиці згорток паперу. Той негайно його розгорнув і почав бігати очима по тексту.

"Кейроне, хлопчику мій, я помираю. Пхех, не думав що буду писати подібне. Мене отруїли люди з клану землі. Після того , як я хильнув вина, на келиху проявився дивний символ. Цю їхню характерну руну я впізнаю усюди.От що це за лиходії , які малюють свої символи га місці злочину? Просто смішно!

Блек примчала до мене посеред ночі і намагалась знайти протиотруту... Так нічого і не вийшло... Сказала, що ця отрута не з нашого світу. Зараз вона побігла збирати своїх чаклунів щоб спробувати мене вилікувати сильним ритуалом. Не знаю чи дотягну...

Прошу, виконай моє останнє бажання: знайди записник. Він знаходиться у Ларджфілді, у твоєму будинку. Прочитай його.

Кейроне,послухай... Твоя мама й тато пишалися б тобою.

Не розкисай, ліжковий пуст.................."