Нора Сокавіч «Король воронів»

Розділ 4

Розділ четвертий
Дорога до університету Бельмонта була відносно спокійною. Щоб згаяти час, Ніл узяв із собою домашні завдання, але на всю шестигодинну подорож їх не вистачило. Від нудьги його позбавив Нікі, який міг балакати цілодобово та безперервно. До їхньої розмови приєдналася Рене — вона завела мову про можливі схеми майбутньої гри й попросила парочку порад. До цього вона вже встигла поспілкуватися з Меттом та Ваймаком, але також хотіла почути думку гравців на інших позиціях.
Більшість шляху за кермом сиділа Еббі — давала Ваймаку відіспатися. Одразу після матчу команда планувала вирушити додому, а не ночувати у готелі. За нічний переїзд відповідав Ваймак, а полетіти в кювет нікому не хотілося. Звичайно, можна було б найняти водія, як чинила більшість інших команд, проте Ваймак ставився до чужинців майже з тією ж підозрілістю, що і його Лиси. Краще зазнати незручностей, ніж довірити безпеку і без того невеликій команді сторонньому.
Вони зробили дві зупинки — спочатку заправилися і забігли в туалет, потім нашвидкуруч повечеряли — і на шляху в Нешвілл перетнули часовий пояс. Початок матчу був призначений на дев’ятнадцяту тридцять, і хоча на під'їзді до стадіону годинник Ніла показував за чверть восьму, він вирішив, що заради однієї гри переводити їх на годину назад не варто, а тому зняв з руки й сховав у сумку.
Залишивши автобус, команда опинилася на обгородженій стоянці, де чергували два охоронці з кам'яними фізіономіями. Коли Лиси вивантажили багаж, волонтери повели їх у гостьову роздягальню. Крокуючи, Ніл роздивлявся на всі боки. Стадіон університету Бельмонта практично не відрізнявся від «Лисячої нори» за конструкцією та розмірами, проте при заповнених трибунах побачити схожість було складно. Серед натовпів, одягнених у зелене, Ніл сподівався розгледіти проблиски помаранчевого, але не побачив того, що шукав.
Після чотирьох місяців, проведених у «Лисячій норі», планування гостьової роздягальні здавалося незвичним. Приміщення, розраховані на повну складову команди, були більшими, але водночас здавалися тісними та якимись убогими. Власне чоловіча роздягальня знаходиться відразу за вхідними дверима, а санвузол розташовувався трохи далі. Ніл здогадався, що одна загальна вбиральня обійшлася дешевше за дві індивідуальні, для чоловічої та жіночої роздягальні. Окрему кімнату надали Еббі — на випадок, якщо хтось отримає травму. Нарешті, остання та найбільша кімната, відведена гостям, призначалася для обговорення ігрової тактики у перерві між таймами та зустрічі з пресою після матчу.
Один із волонтерів вийшов через задні двері на стадіон, щоб повідомити тренера Гаррісона про їхнє прибуття та знайти арбітрів. Другий волонтер зачитав Ваймаку та Еббі перелік основних правил. Ваймак, якому необхідно було дочекатися співробітників адміністрації, щоб подати документи та заявити склад команди, відправив Лисів переодягатися.
Взявши свою сумку, Ніл попрямував у туалет і зачинився у кабінці. Всередині було дуже тісно,   проте він мав великий досвід у цій справі. Він стягнув футболку через голову і закинув її на дверцята; надів нагрудник, затягнув ремені й покрутився, перевіряючи рухливість, після чого клацнув застібками. Підклав наплічники, причепив їх до нагрудника. Щоб знайти джерсі, довелося поритися у сумці. Лисам належало по два комплекти форми: домашня та виїзна, перша — помаранчевого кольору з білими написами, друга — відповідно, навпаки, біла з помаранчевим. Біла подобалася Нілу більше, оскільки не так сильно впадала в очі.
Далі можна було не ховатися, тому Ніл запхав футболку в сумку і пішов у роздягальню. Проте, тільки-но ступивши за поріг, він зрозумів, що зіткнувся з серйозною проблемою: лише відкритий вузький отвір відділяв кімнату для переодягання від загальної душової. Навіть звідси Ніл бачив, що окремих кабінок у ній немає. Цілком очікувано, проте Ніл, що встиг звикнути до зручності «Лисячої нори», про це забув. Якби Ваймак особисто не організував встановлення кабінок у душовій на стадіоні Пальметто, їх не було б і там.
Ніл змусив себе зосередитись на головному. Насамперед треба пережити гру, а потім уже хвилюватись про душ. Розслабивши пальці, що намертво вчепилися в ремінь сумки, Ніл знайшов вільне місце на лаві. Інші Лиси вже закінчили переодягатися — адже їм для цього ховатися не потрібно — і, впоравшись, один за одним залишали роздягальню.
Ніл скинув кросівки, стягнув шкарпетки, а джинсові шорти змінив на трикотажні. Щоб закріпити щитки для гомілок, довелося сісти на лаву. Ніл струснув спочатку однією ногою, потім другою, перевіряючи, як вони сидять. Зверху він одягнув довгі, до коліна, гольфи та взув бутси. Тонкі нижні рукавички не мали пальців та застібалися вище ліктя, поверх них закріплювалися щитки для передпліччя. Товсті армовані краги він засунув у шолом — вони знадобляться лише перед виходом на поле. Захист для горла був вузьким оранжевим нашийником, який неприємно тиснув на кадик, але при випадковому ударі м'ячем повинен був уберегти гортань від травми.
Щоб волосся не лізло в очі, Ніл сховав його під помаранчеву бандану, а її кінці туго зав'язав на потилиці. Все, можна йти.
Ваймак чекав на них у великій кімнаті. Ніл з'явився останнім, але, оскільки грав у нападі, став третім за рахунком. Лиси стали в стрій відповідно до позицій на полі; Даніель як капітан команди була першою, а Рене як запасний півзахисник стояла в парі з Елісон. Виглядало це дивно, проте Ніла більше хвилювало його становище. Він стояв за Кевіном, а це означало, що за спиною у нього була Елісон. Займаючи своє місце, він намагався на неї не дивитись, але вона й сама не промовила жодного слова.
— Ну, і надовго вистачить? — поцікавився Ендрю, що замикав стрій.
Награна бадьорість у його голосі змусила Ніла скрипнути зубами.
— Тебе вже починає ламати?
— Всьому свій час, — посміхнувся Ендрю.
У «Лисячій норі» перехід із фоє у внутрішню зону був відкритим, тоді як на стадіоні Бельмонта мав вигляд тунелю. Ідучи слідом за Ден і Кевіном, Ніл не бачив глядачів, а тільки чув звуки, що долинали зовні. Гучний рев збуджених голосів заглушував його кроки.
Трибуни швидко заповнювалися фанатами у зеленому. Охорона та одягнені у форму співробітники стадіону чергували по периметру внутрішньої зони та біля кожних сходів. Перший ряд трибун розташовувався на висоті приблизно пів метра, де спеціальна огорожа відділяла команди від найбільш завзятих шанувальників. Від шуму воно не захищало, проте Ніл пропускав повз вуха крики та свист, що летіли на його адресу.
Він поки що не бачив ні «Лисичок», жіночої групи підтримки університету Пальметто, ні командного талісмана — Незламного Лиса. Маскот суперників, персонаж у костюмі черепахи, тим не менш, вже бігав туди-сюди по внутрішній зоні, підбурюючи публіку. Величезна лялькова голова завадила йому помітити появу «Лисів», але глядачі одразу сповістили його про це, кричачи й тикаючи в них пальцями. Зрозумівши, в чому річ, персонаж-талісман швидко — наскільки дозволяв громіздкий костюм — підбіг до лави супротивника, зупинився на безпечній відстані й показав кілька грубих жестів. Нікі з радістю взявся кривлятися у відповідь, поки Ваймак не припинив неподобство, нагородивши того запотиличником. Задоволений маскот поскакав геть під тріумфальний крик домашньої публіки.
Ендрю та Нікі викотили стійку з ключками. Ден взялася за неї з краю і засунула між двома лавками. Присівши, застопорила коліщатка, після чого випросталась і одну за одною спритно відкинула захисні кришки. Вона ще не закінчила, а Кевін вже був тут. Він узяв одну зі своїх ключок, перевірив натяг сітки, ніби за час шляху вона могла ослабнути, і попрямував до бортика. Натовп він не нагородив жодним поглядом; все, що його цікавило, було прямо перед ним.
Ніл теж узяв ключку і став поруч із Кевіном. Черепахи» вже зайняли свою лаву на протилежному кінці поля. Їх було менше, ніж брекенріджців, і все ж таки «Лисів» вони перевершували числом більш ніж удвічі. Ніл так сильно стиснув ключку, що вона затріщала.
— Даси пораду? — звернувся він до Кевіна.
На відповідь Ніл не розраховував, але Кевін все ж таки повернув голову в його бік.
— Ти граєш увесь перший тайм, тож не поспішай. У перші двадцять хвилин краще не забивай — хіба що опинишся прямо перед воротами. Не бий по воротах, краще віддай пас. Ганяй м'яч по полю. Коли Ден мене замінить, включай повну потужність до кінця тайму. На відпочинок у тебе є перерва та перша половина другого тайму. Як відновиш сили, повертайся на поле та видай усе, на що здатний. Якщо я побачу, що ти граєш упівсили лише тому, що втомився, я сам викину тебе з поля. До фінальної сирени ти мусиш з ніг валитися, зрозумів?
— Добре, — сказав Ніл. Розуміючи, що тема болюча, він все ж таки не втримався: — Як думаєш, Ендрю закинеться таблетками перед другим таймом?
— Ні, — похмуро озвався Кевін. — Він зрушив прийом останньої дози на півгодини вперед. Сподівається протриматись на цьому всю гру.
Ніл озирнувся на Ендрю. Минулого тижня Ден говорила, що Ендрю прийняв пропущену дозу так, щоб за півгодини до початку матчу дія ліків почала слабшати. Вже на розминці він потроху скисав, і на той момент, коли пролунала стартова сирена, сили стали його покидати. Це тривало приблизно годину-годину п'ятнадцять, а потім ломка накривала її по-справжньому. Гра проходить у два тайми тривалістю по сорок п'ять хвилин кожен, між якими передбачена п'ятнадцятихвилинна перерва. Зупинки через порушення та заміни додають ще кілька хвилин. Те, що Ендрю зрушив прийом таблетки, йому не допоможе: надто довго треба протриматися. Міньярд чудово все розумів, проте його це ніби не турбувало. У нього ще тривала ейфорія від попереднього прийому ліків, і він жваво говорив з Рене.
— Погнали, хлопці! — тихо вигукнув Ваймак.
Ніл подивився на тренера, і на периферії його зору майнув помаранчевий колір. Він обернувся: на стадіоні з'явилися «Лисички» та Незламний Лис. Чірлідерська лава розташовувалась всього на якихось п'ять метрів від останньої з трьох лавок «Лисів», проте через загальний шум Ніл не чув, про що щебечуть дівчата. З трибун на їхню адресу полетіли вульгарні жарти та призовний свист, але чірлідерки не звертали на це уваги й діловито поправляли одна одній спідниці та зачіски. Всі вони крутилися на місці, тому Ніл легко роздивився в їхній гущавині ту єдину, що стояла на місці. Дівчина смикала в руках помпон і не зводила очей з Лисів.
— Привіт, Кейтлін! — енергійно помахав Нікі.
Аарон ударив ліктем, але Кейтлін широко посміхнулася і теж помахала у відповідь. Нікі хижо усміхнувся, дивлячись на Ніла, що підійшов.
— Кейтлін — подружка Аарона.
— Нічого подібного, — обурився Аарон. — Досить нести нісенітницю.
— А могла б бути, якби ти запросив її на побачення, — сказав Метт. — Чого тупиш?
— А-а… — Ендрю ляснув кулаком по долоні, наче його щойно осяяло. Криво посміхнувшись, він промовив німецькою: — Мабуть, боїться, що вона віддасть богу душу, як та остання баба, яку він любив.
Аарон глянув на нього.
— Заткни, блядь, єбальник.
— Боже, Ендрю, — простогнав Нікі.
Метт обвів очима всіх трьох.
— Підозрюю, зараз прозвучало щось дуже непристойне. Мені це треба знати?
— Так ми тобі й сказали, — перейшов на англійську Ендрю.
— Припинити балаканину! — втрутився Ваймак. — Ви команда чи купка пліткарок? За десять хвилин виходимо на розминку. Почнете з пробіжки. Того, хто на бігу хоч би раз подивиться у бік «Черепах», я негайно відправлю додому. Пішки. Думку вловили? Тоді вперед.
Ден у парі з Меттом поставила темп, решта пішла за ними, теж по двоє. Ніл біг останнім і без пари, що цілком його влаштовувало, проте, не подолавши й чверті шляху, Ендрю та Кевін перестроїлися. Ендрю зрушив убік, пропускаючи Ніла. Кевін додав швидкість, щоб його наздогнати. Ніл озирнувся на Ендрю.
— Якщо заплутаєшся у власних ногах, не підійматиму, — заявив Кевін.
Ніл продовжував дивитися перед собою, вважаючи за краще не ставити запитань.
Провівши довгі години в автобусі, він біг із задоволенням, але після двох кіл Ден їх зупинила. Вони робили розтяжку біля лавок, доки арбітри не подали знак переміститися на поле. Надівши шоломи та рукавички, Лиси взяли ключки й вийшли на п'ятнадцятихвилинну розминку з м'ячем. Після неї з ігрового майданчика пішли всі, окрім капітанів. Даніель та капітан «Черепах» стали на середній лінії й підкинули монетку. Право першої подачі дісталося гостям, «Черепахам» — вибір половини поля.
Коли капітани залишили поле, диктор зачитав статистику команд. Стартовий склад «Черепах» він оголосив із захопленим ентузіазмом, «Лисів» же представив із прохолодною ввічливістю. На Ніла це справило мимовільне враження: раптова зміна тону ясно дала зрозуміти Лисам, що вони далеко від дому та підтримки рідних стін.
Ніла оголосили другим. Ідучи до середньої лінії, він ковзнув поглядом по своєму сьогоднішньому «опікуну». Захисник «Черепах» Еррера був на п'ятнадцять сантиметрів вищим, а отже, і розмах рук мав більший. Доведеться вигравати за рахунок швидкості, подумав Ніл.
Він став на вихідну позицію і став дивитися, як займають місця решта членів команди. Елісон йшла, не зводячи очей. Проходячи повз неї, Метт підбадьорливо стукнув ключкою об її ключку, а потім розташувався на лінії третьої чверті строго за Нілом. Той порадів, що Бойд грає з ним на одній половині поля, хоч і розумів причину: Метт — найсильніший гравець «Лисів», а Ніл — найслабший із двох нападників. Завдання Метта — виправляти його неминучі косяки.
Останнім вийшов Ендрю. З масивною ключкою на плечі він попрямував до воротарського майданчика. Розглянути вираз його обличчя заважали товсті грати шолома. Переживати за Ендрю до другого тайму не варто, і все ж таки Ніл обернувся, щоб провести його поглядом.
Перш ніж стати на воротах, він затримався біля Елісон і щось їй сказав, але що саме, Ніл не почув, а за кілька секунд Ендрю вже був на своєму місці. Навіть не озирнувшись на нього, Елісон встала зручніше і підняла ключку напоготові.
Головний суддя вручив їй м'яч. Попереджувальна сирена сповістила, що до початку матчу залишилася одна хвилина. Шестеро арбітрів розійшлися на протилежні кінці поля, замкнули виходи, а потім встали вздовж бічних ліній по три з кожного боку. Через вентиляційні отвори в стелі Ніл, як і раніше, чув гомін трибун, але прозора огорожа частково його заглушала. Приготувавшись до ривка, він почав подумки відраховувати секунди. Гудок стартової сирени відгукнувся у кожній клітинці його тіла.
Черепахи та Лиси одночасно розсипалися по майданчику, кинувшись назустріч один одному. Воротар «Черепах» видав войовничий клич і гримнув ключкою об підлогу, закликаючи товаришів по команді атакувати. Ніл напружено вслухався, але подачі не було. На мить він злякався, що Елісон зависла у ступорі. Ніл уже біг до Еррери, коли нарешті важка ключка Ендрю виразно вдарила по м'ячу. Елісон зробила подачу назад на голкіпера, і Ендрю послав його через усе поле нападникам.
Гра від початку була жорсткою. Ніл намагався дотримуватися поради Кевіна, але необхідність стримувати сили дратувала. Він не міг зрозуміти, як Даніель та Елісон не вмирають від нудьги на позиції півзахисників, всю гру займаючись передачею пасів. Нілу подобалося випереджати й обводити довкола пальця захист противника, подобалося відчувати викид адреналіну в кров після точного удару по воротах. Він любив динаміку, тиск, тріумф перемоги. Все інше його життя являло собою суцільний бардак, тому драйв та чіткі правила гри служили йому необхідною опорою.
Зараз його тішило лише одне: тренування з Кевіном не пройшли даремно. Починаючи з червня, ночами Ніл чотири рази на тиждень їздив з Кевіном на стадіон і виконував спеціальні вправи на влучність. Віддавати паси було нудно, проте вже зараз він сам бачив, як додав у майстерності. Удари стали потужнішими та точнішими, та й траєкторію він тепер розраховував швидше.
Еррера незабаром зрозумів, що Ніл не збирається забивати, проте приписав це криворукості нового нападника. Він раз у раз відпускав жахливі зауваження щодо непрофесіоналізму і м’якотілість Джостена. Ніл мріяв покласти його на лопатки та розстріляти ворота, довівши, що той помиляється. Якщо він промаже, Еррера насміхатиметься над ним до кінця матчу, а якщо заб'є, то Кевін відразу дасть йому на горіхи. Так і так ситуація виходила програшна, і розвиток гри великих надій не обіцяв. «Черепахи» вже вели з рахунком три-один, коли на двадцять третій хвилині Кевін нарешті забив гол.
Ваймак скористався паузою, щоб зробити заміни. Прямуючи до виходу, Кевін не полінувався зробити гачок і підбігти до Ніла.
— Розмаж його, — коротко наказав він.
Нілу здалося, що він чекав цього моменту все життя.
— Добре.
Кевін, Елісон та Аарон поступилися місцем на полі запасним гравцям. Нікі та Ден вийшли першими й підтюпцем побігли на свої позиції. Рене біля дверей обійняла Елісон. Без своїх важких голкіперських обладунків вона виглядала незвично маленькою і тендітною. Ніл сподівався, що вона не підведе.
Тренер Гаррісон також зробив кілька замін. Захисників він залишив — мабуть, тому, що у захисту «Черепах» роботи поки що було небагато, — зате випустив двох нових нападників.
Арбітри замкнули двері. Коли всі завмерли в нерухомості, прогула сирена, і гра відновилася. М'яч подавала Рене. Як і Елісон, вона розвернулась і відправила його воротареві. Ендрю потужним ударом послав снаряд аж до воротарської зони суперника. Ніл і Ден помчали за ним. М'яч ударив високо у стіну, відскочив у стелю, а звідти під гострим кутом зрикошетив на лінію першої чверті. Захисники, які вже кинулися назустріч Ден та Нілу, помчали назад у подвоєному темпі. Еррера спіймав м'яч і кинув його вперед.
Ніл не пішов на перехоплення, а зосередився на тому, щоб не випускати Еррера за середню лінію, витісняючи його назад. Еррера намагався обійти супротивника то ліворуч, то праворуч, проте Ніл переміщався разом із ним. Він розумів: надовго Черепаху не затримати, просто намагався виграти час, щоб партнери по команді зуміли заволодіти м'ячем.
Захист «Лисів» підготувався заздалегідь — Рене запропонував цей план ще в автобусі. Хто з них відбере м'яч у Черепах після подачі, вони не знали, але попередньо домовилися, як діяти в цьому випадку. Боротьбу виграв Метт. Зачепивши ключкою ключку нападника, він різко смикнув і витрусив м'яч із сітки, відразу спіймав його і зробив кидок. Він навіть не став гаяти часу й озиратися на всі боки, впевнений, що Ендрю відіб'є м'яч під будь-яким кутом.
Ендрю направив удар ліворуч, так що м'яч влучив у стіну перед лисячими лавками та полетів у бік Ніла та Еррери. Ніл рвонувся за ним, як побачив, куди б'є Ендрю. Він знав, що Еррера за його спиною готовий застосувати силовий напад. Якщо він опиниться між захисником та стіною, то у цій сутичці втратить м'яч. Ніл упіймав м'яч, що відскочив від бортика, але не став його захищати й натомість сильно вдарив по торцю ключки кулаком. Снаряд випурхнув із сітки, а Ніл тієї ж миті впав на коліна.
Він ледве встиг. Через пів секунди Еррера на повному ходу врізався в нього, проте не так, як розраховував: він спіткнувся об Ніла і, оскільки той не прийняв силу удару на себе, влетів у стіну шоломом уперед. Видершись з-під важкого тіла, Ніл тихо вилаявся — плече обпалило болем. Якби не захисний наплічник, коліно Еррери без сумніву гарантувало б йому вивих.
Хтось замолотив у плексигласову стіну з іншого боку. Чи то запасні, які оцінили напад, завдяки якому Ніл позбавився свого «опікуна», чи — що найімовірніше — Ваймак чи Кевін, розлютовані таким небезпечним маневром. З цим можна було розібратися пізніше, а зараз значення мав лише м'яч, що відкотився убік менше ніж на пів метра. Підхопивши його, Ніл помчав до воріт. Він не дивився, чи піднявся на ноги Еррера і чи не намагається йому завадити захисник «Черепах», який опікується Деном. Ніл бачив перед собою тільки воротаря і знав, що заб'є. Він вклав у кидок всю агресію, накопичену з початку тайму. Воротар змахнув ключкою, але м'яч не відбив. Червоні лампи, що спалахнули на стіні, підтвердили гол.
Від радості Даніель гукнула так голосно, що її крик луною відбився від стін. Перейшовши на біг підтюпцем, Ніл розвернувся. Ден підбігла до нього і коротко, міцно стиснула в обіймах. Вона хотіла щось сказати, але їй завадив пронизливий гудок сирени. Тренер «Черепах» знаками показав, що замінює Ерреру. Через можливу травму захисника Гаррісон мав на це право, хоча наступну подачу мали робити «Лиси». Ніл спостерігав за своїм новим «опікуном», який щойно вийшов на поле, проте його увагу знову привернула Ден.
— Це було круто, — сказала вона і ляснула Ніла по плечу. Він мимоволі скривився. Даніель наставила на нього вказівний палець. — Але більше жодних ризикованих фінтів. Нам нікому тебе замінити, чуєш?
— Так, Ден.
— Чудово. Тепер покажемо цим засранцям, хто тут головний.
Сказати легше, ніж зробити, і все ж таки «Лиси» вперто боролися до самої перерви. Перший тайм закінчився з рахунком чотири-чотири. Ваймак повів своїх підопічних з поля на лави запасних, де від реву публіки, що біснувалася, ледь не лопалися перетинки. У Кевіна слів для товаришів не знайшлося, тоді як Аарон одразу заговорив з Меттом та Нікі. Елісон кудись поділася, але оскільки Еббі теж не було видно, Ніл припустив, що вони відійшли туди, де тихіше. Він дуже сподівався, що Елісон протримається ще трохи.
Ваймак жестом наказав Лисам йти в роздягальню, а сам затримався — перевірити стійку з ключками й попозувати перед камерами. Ніл ще в тунелі стягнув шолом і рукавички, потім рвонув з горла захисний нашийник — йому було потрібне повітря. М'язи ніг горіли, стоп він не чув зовсім, лише покладався на те, що десь там вони є. У забитому плечі досі пульсував біль, і все завдяки прицільним ударам захисника «Черепах», який вийшов на заміну Еррері.
У роздягальні Лиси розташувалися широким колом, щоб, не штовхаючись, зняти зайве екіпірування і зробити розтяжку. Виглядали всі втомленими, але голоси звучали бадьоро. Вони обговорили своє повернення у форму, висловили обережну надію на успіх у другому таймі, Ден і Метт навіть посміялися з грубого зауваження, яке нападник «Черепах» відпустив на адресу Бойда. Ніл обвів очима товаришів по команді, переймаючись їх натхненням, але його увага майже відразу ж зосередилась на Ендрю.
Нілу і раніше доводилося бачити, як важко Міньярд переносить пропуск таблеток, але тоді все було інакше. Як правило, Ендрю накривало пізно ввечері, коли на синдром відміни накладалася втома після тренування, або вже в Колумбії, коли тяжкість симптомів притуплялася алкоголем та «крекерним пилом». Зрозуміти, наскільки сильно насправді страждає Ендрю, на цьому фоні було складно.
Всі казали, що Ендрю Міньярду глибоко начхати на ексі, але якась частина душі Ніла відмовлялася в це вірити. Щось тут не складалося, особливо з огляду на добровільну відмову Ендрю від свого хімічного кайфу на час матчів. І його сутичка з Кевіном сьогодні вранці лише підтверджувала, що діється щось дивне. Але зараз Ендрю безмовною статуєю стояв серед інших Лисів з таким обличчям, ніби знаходився за тисячу кілометрів звідси. Його ніби оточувала порожнеча, пробитися крізь яку гучні веселощі товаришів не могли.
— Припини.
Ніл не збирався нічого говорити. Він зрозумів, що сказав це вголос тільки після того, як всі навколо замовкли. Ден і Метт дивилися на нього. Рене переводила очі з Ніла на Ендрю, Аарон завзято витріщався на підлогу. Кевін, якого апатія Ендрю приводила до такого ж тупого сказу, швидше за інших зрозумів, у чому справа, і глянув на нього з докором.
Ендрю зміряв Ніла нудним поглядом.
— А я нічого не роблю.
«От саме», — хотів було відповісти той, але знав, що сперечатися безглуздо. Він не міг описати щемляче почуття, яке мучило його зсередини, а крім того, розумів, що у власній наївності звинувачувати нема кого. З досадою похитавши головою, Ніл промовчав.
Нікі відкрив було рота, але передумав говорити й лише поплескав його по плечу, висловлюючи чи то підтримку, чи то співчуття. Не знімаючи руки з плеча Ніла, він якось надто бадьоро звернувся до всієї команди:
— Слухайте, а ми взагалі виглядаємо набагато краще, ніж я очікував.
У роздягальню зайшов Ваймак. Почувши слова Нікі, він гнівно насупився.
— Ви виглядаєте жахливо! Така гра нікуди не годиться, і більше я цього терпіти не маю наміру. Де розрив по очках, я питаю? Ви повинні були створити його в першому таймі, тому що на початок другого вже набігалися, а суперник випустить нових гравців.
— Тренер має рацію, — погодилася Ден. — Треба було дотиснути до перерви. Ми берегли сили, щоб протриматися до кінця, але ця гра в наздогін — для нас явний програш. Потрібно вигадати, як обійти «Черепах».
Ваймак кивнув головою і подивився в інший кінець кімнати.
— Ендрю?
— Тут, — відрізав Міньярд.
Інтерпретувавши цю марну відповідь по-своєму, Ваймак клацнув пальцями.
— Так, продовжуємо розтяжку. — Він відійшов і крикнув у коридор: — Еббі!
— Іду, — відповіла та й незабаром з'явилася в роздягальні з двома графинами в руках. В одному була вода, в іншому – ізотонік. Наповнивши стаканчики, Еббі по черзі роздала їх Лисам. Затримавшись біля Ніла, що стояв останнім, вона обмацала його плече.
— Як ти?
Він осушив обидві склянки та лише потім відповів:
— В порядку.
Нікі переможно смикнув кулаком.
— Спасибі тобі, Ніле, за те, що ти такий передбачуваний. Два твої слова щойно принесли мені десять баксів.
Метт підняв очі.
— Серйозно? І з ким же ти сперечався?
Нікі великим пальцем вказав на Кевіна.
— Щохвилини у світі народжується один лузер.
Кевін виглядав розгніваним, проте сердився він не на Хемміка, а на Ніла.
— Бачиш це, ідіот? — Він потряс у повітрі лівою рукою. На відстані шрами було не видно, проте Ніл зрозумів, що має на увазі Кевін. — Травми — це не жарт, їх не можна приховувати. Якщо отримав травму, не мовчи. Мені все одно: зменшиш ти швидкість, попросиш тренера тебе замінити або звернешся за допомогою до Еббі, але якщо ще хоч раз скажеш: «Я в порядку», коли справа стосується твого здоров'я, я примушу тебе пошкодувати, що ти взагалі народився на світ. Ясно?
Ніл зібрався заперечити, але вчасно стримався.
— Ясно, — відповів він.
— Я тебе теж попереджала, — сухо зауважила Ден, — хоча, бачу, погрози Кевіна доходять швидше.
Еббі знову глянула на Ніла.
— Дубль два. Як ти?
— У по… — автоматично почав Ніл, але варто було Кевіну загрозливо ступити вперед, прикусив язика. Роздратовано видихнувши, він спробував підібрати слова. — Ну… болить. Якщо не лупцювати мене по плечу, я буду в… — Він затнувся. — Коротше, впораюся.
Метт пирснув.
— Маю сумнів, що ти витримаєш цей словесний експеримент, Ніле.
— Та-а, деякі просто на диво тупоголові… — буркнув Ваймак. — А тепер годі дзявкати, всі слухаємо мене. Перед нами постає непросте завдання.
Почавши з лінії захисту, Ваймак пояснив кожному гравцю його прорахунки та похвалив команду за нечисленні вдалі моменти. Дивлячись на листок зі стартовим складом «Черепах» у другому таймі, частину перерви, що залишилася, він присвятив розбору сильних і слабких сторін противника.
Лиси уважно його слухали, не перестаючи рухатися. Розтягнувши м'язи, Метт почав ходити туди-сюди вздовж стіни; решта слухали тренера, роблячи розтяжку і бігаючи на місці. Еббі зібрала порожні стаканчики, викинула їх у відро для сміття і приготувала ще одну порцію напоїв. Ніл випив свою воду так швидко, що не встиг відчути смаку. Сили до нього поверталися, і все ж таки він був радий провести першу половину тайму на лаві. До того моменту, коли він вийде на поле і приєднається до Кевіна, треба бути зарядженим на всі сто відсотків.
Над головами загула сирена. Через хвилину Лисам потрібно було вийти у внутрішню зону, а Елісон все не було. Впіймавши погляд Ваймака, Еббі кивнула і вирушила її шукати.
— Ходімо, — оголосив Ваймак.
Вишикувавши підопічних один за одним, він підхопив з підлоги свою теку. У коридорі біля санвузла Ніл побачив Еббі. Вона жестом вказала Ваймаку йти вперед, він відчинив двері й повів команду на стадіон.
Рукавички та шолом Нілу поки були не потрібні, тому він залишив їх на лаві та допоміг Нікі закріпити стійку з ключками. Випроставшись, він побачив Елісон, що йшла по тунелю. У повному екіпіруванні вона відразу попрямувала за ключкою. Ніл постарався непомітно забратися з її шляху; якщо вона це й зрозуміла, то ніяк не показала. Судячи з кам'яного обличчя, вона цілком зосередилася на грі.
Стартові склади команд запросили на поле. Сидячи на лаві поруч із Меттом і Рене, Ніл спостерігав, як Лиси розходяться по своїх місцях. Він відчував, що говорити про Елісон поки не готовий, тому перемкнув увагу на іншого нестабільного члена команди.
— Навіщо Ендрю це робить? — Не витримав Ніл. — Якщо йому наплювати на ексі, який сенс катувати себе щоп'ятниці?
— А ти захотів би кожен день проживати під таблетками? — запитанням на запитання відповів Метт.
— Але ж він страшенно мучиться. Хіба це того варте?
— Можливо, — посміхнулася Рене. — Сам побачиш.
Після стартового гудка «Черепахи» ввели м'яч у гру, і на полі все моментально почало рухатися. Півзахисник бельмонтців, що першим подавав пас, почав гру жорстко — з кидка по воротах. Елісон могла б відбити удар, проте проігнорувала його як щось, що не заслуговувало на її увагу. Ендрю відреагував з таким же зверхнім спокоєм, холоднокровно спостерігаючи, як м'яч пролетів за лічені сантиметри від лінії воріт. Спіймавши його на відскоку, голкіпер «Лисів» трохи стукнув по ньому і з розмаху послав у зворотному напрямку. Елісон знову провела снаряд, що пролетів повз, очима, дозволила супернику зловити його, а потім пішла на таран. Півзахисник «Черепах» встояв на ногах, але захитався і втратив м'яч, який Елісон підхопила. Зробивши передачу на центр поля, вона побігла у тому напрямку.
Оскільки за час свого існування «Лиси» прославилися відсутністю злагодженості, майже всі глядачі забували, що це команда першого дивізіону. Збиваючи свою команду побитих життям відступників, Ваймак користувався тим самим ресурсом, що будь-який інший тренер прем'єр-ліги, тобто відбирав кращих спортсменів в університетах по всій країні. Якби тільки Лиси зуміли подолати свої розбіжності та по-справжньому згуртуватися, то перетворилися б на грізну силу. Саме про це Ніл попереджав Ріко на телешоу Кеті Фердинанд. Крім того, Даніель вважала, що без Сета шанси команди значно збільшаться. Нині, спостерігаючи за товаришами, Ніл шукав підтвердження її правоти.
Пильне око дійсно помічало поліпшення, але лише окремі та короткочасні. Видно було, що Нікі в захисті слабенький, але Аарон вміло це компенсує. Елісон і Ден вперше грали у зв'язці, проте добре розуміли одна одну, тому що протягом трьох років ділили кімнату. Перебуваючи далеко від своєї звичної позиції, Ден не могла, як завжди, тримати під контролем усе поле; а все-таки, їй вистачало одного погляду, щоб оцінити ситуацію і підлаштуватися під неї.
Нілу не терпілося якнайшвидше побачити на полі Метта. Бойд був найсильнішим гравцем «Лисів». Вже однією своєю появою він об'єднував команду, чия агресивна манера багато в чому визначала хід гри. А ще Ніл не міг дочекатися, коли вийде на поле знову і вже по-справжньому перевірить, чи гідний першого дивізіону сам. Він хотів зробити свій внесок у перетворення команди, хотів якнайшвидше відчути бездоганну синхронність роботи всіх гравців, нехай навіть це триватиме якусь мить.
На той час, коли Ваймак випустив його на поле, Ніл вже знемагав від нетерпіння і спраги кинутися в бій. Біля дверей вони з Ден на удачу стукнулися ключками, проте звуку Ніл не почув — все заглушував шалений стукіт серця, що віддавав у скронях.
Пролунала сирена, матч поновився. «Черепахи» кинулися в атаку, але гості з несподіваною лютістю відкинули їх назад. Сили «Лисів» були на межі, і все ж Метт успішно відвертав на себе захист суперника, а Ніл нарешті міг не щадити себе в нападі. Найменш досвідчений гравець у команді, він був найшвидшим і найбільш відчайдушним. Кожна хвилина, проведена на полі, наближає його до тієї межі, після якої він попрощається з ексі назавжди, а значить, жодна секунда часу, що залишилася, не повинна бути витрачена марно.
Він навмисне не дивився на табло, а те, що «Лиси» вирвалися вперед, зрозумів з реакції публіки. Незабаром «Черепахи» ледь не зрівняли рахунок, але Метт відкинув нападника, який рвався до воріт в бортик. За мить вони зчепилися в бійці. Рене, яка знаходилася ближче за всіх, підбігла їх розняти. Помітивши її, Метт одразу підняв руки та відступив, але розлючений Черепаха не вгавав і встиг врізати Бойду ще пару разів, перш ніж той відіпхнув його від себе.
Скориставшись нагодою, Рене схопила нападника за комір і штовхнула під коліно. Той звалився як підкошений, і Рене всією вагою навалилася йому на ногу, не даючи шансу знову піднятися.
Судді розняли суперників, лаючись і виразно жестикулюючи. Усі троє гравців заробили жовті картки за бійку. Ніл вважав рішення арбітрів безглуздим, оскільки Рене, строго кажучи, ні з ким не билася, проте трибуни схвально заревіли. Оскільки бійку затіяв гравець «Черепах», м'яч перейшов до «Лисів». Подавати треба було з того місця, де Черепаха його втратив. Встаючи до нових вихідних позицій, Метт і Рене стукнулися ключками.
За одну хвилину до закінчення матчу завдяки голу Кевіна «Лиси» вирвалися вперед. Останні шістдесят секунд перетворилися на відчайдушний бій. Гол «Черепах» означав би овертайм, а сил на п'ятнадцять хвилин додаткового часу ніхто з Лисів уже не мав. До кінця залишалося лише вісім секунд, коли нападник бельмонтців заволодів м'ячем. Аарон помчав за ним, але наздогнати не зумів — далася взнаки втома. Десять кроків, дозволені правилами, вивели нападника прямо до воротарської зони.
У грудях у Ніла розлилася гаряча хвиля розчарування. Ворота дуже великі, а Ендрю дуже малий, удар з такої близької відстані йому нізащо не відбити. Черепаха вибрав найдальшу від Міньярда крапку і направив снаряд у нижній лівий кут. Навіть якби Ендрю встиг кинутися туди, м'яч летів надто низько до землі, і для замаху важкою воротарською ключкою не вистачило б місця.
Тільки ось Ендрю опинився там раніше, ніж суперник зробив кидок, — ніби передбачив траєкторію. Він просто закрив кут собою, впав на підлогу і виставивши перед собою ключку, як щит. Тріск від важкого удару пролунав по всьому полю. Ендрю встиг: м'яч ударив у туго натягнуту сітку ключки й відскочив назад. Кинувши ключку, голкіпер «Лисів» кинувся за м'ячем, супротивник теж, але він уже втратив дорогоцінні секунди, розраховуючи на свій гол. Аарон відразу опинився поруч і на ходу врізався в нього, завадивши заволодіти снарядом. Обидва ледь не зіткнулися з Ендрю, проте той, не повертаючи голови, спокійно підібрав м'яч товстою рукавицею і жбурнув його якомога далі від воріт.
Фінальна сирена прогуділа оглушливо голосно, але тріумфальний крик Метта перекрив навіть її. Ніл підняв очі на табло: щоб повірити, йому потрібно було побачити цифри. Від полегшення ноги стали ватними, проте жар перемоги, що розлився по тілу, повернув повітря в легені. Він покрутив головою, вишукуючи Кевіна: той широким кроком прямував до воріт. Ніл трохи повернувся, щоб розглянути Ендрю, і побачене почасти охолодило його радість.
Ендрю сидів у воротарській зоні, тримаючи ключку поперек колін. Запасних гравців пустили на поле, і Ніл почув схвильований голос Даніель, але чекати на інших він не став, а побіг за Кевіном і опинився перед воротами майже одночасно з ним. Дей без жодних слів зрозумів, у чому справа. За довгі роки він навчився брехати перед камерами, тому знав, як виграти час для Ендрю. Опустившись навпочіпки перед Міньярдом, він потягнувся до його ключки, вдаючи, ніби разом з голкіпером оглядає її на предмет пошкоджень.
Обидва заходилися жестикулювати, зображаючи розмову, хоча насправді ніхто з них не промовив жодного слова, і тільки Ендрю судомно втягував повітря крізь стиснуті зуби, намагаючись стримати нудоту. Кевін перевернув його ключку і натиснув обтягнутими рукавичкою пальцями на головку. Дерево піддалося, і ключку по всій довжині прорізала величезна тріщина. Почувши цей хрускіт, Ніл здригнувся і пошукав очима щербину в підлозі.
Інші члени команди оточили їх кільцем, вітаючи нападників із перемогою та заодно закриваючи від сторонніх поглядів свого змученого воротаря. Метт радісно плескав товаришів по плечах і шоломах, з його обличчя не сходила широка усмішка.
— Ось як це роблять Лиси! Ось як ми це робимо, так, командо?
Ендрю відсунув зламану ключку і підвівся, хоч ноги його явно не тримали. Ніл злякався, що він упаде, але Нікі дружньо обійняв його за плечі та притиснув до себе, непомітно підтримуючи у вертикальному положенні. Ендрю хотів був огризнутися щодо непроханої допомоги, проте Хеммік не дав йому відкрити рота. Піднявши кулак, він випустив тріумфальний крик.
— Це було круто! Вважайте, сезон наш!
— Це було відстійно, — заперечив Кевін, випрямляючись на повний зріст. — Ледве вивезли.
— Заткнися, зануда, — добродушно відмахнувся Нікі. — Буркотітимеш в автобусі, а зараз не псуй нашої хвилини слави.
— Реально. — Метт енергійно потер Кевіна шоломом. — Ти що, облисієш, якщо хоч разочок безплатно усміхнешся?
Не чекаючи відповіді, Метт повернувся до Елісон, яка нарешті приєдналася до команди. Вона вже прийняла душ і переодягнулася, а вологе волосся було стягнуте на маківці в тугий хвіст. Помітивши її заплакані очі, Ніл відвернувся. Метт стиснув Елісон у ведмежих обіймах, відірвавши від землі.
— Ти була чудова!
— Гаразд, — втрутилася Ден, — настав час висловити співчуття команді, що програла, та рухати булками звідси.
Лисиці швидко стали в шеренгу, Черепахи неохоче вишикувалися навпроти них. Гравці обох команд пройшли один повз одного, символічно стукаючи ключками й повторюючи «Відмінна гра!», хоч і без особливої   щирості. Після цього Лиси, не затримуючись, покинули поле і стовпилися навколо Ваймака. Ендрю під шумок зник у роздягальні.
Ніл уперше бачив на обличчі тренера таку посмішку — скупу, але сповнену запеклої рішучості та гордості одночасно.
— Ну от, так краще. Оберіть тих, хто разом зі мною відбиватиметься від преси. Інші — тягніть свої спітнілі смердючі дупи в душ. Гру розберемо в автобусі.
— Ми з Рене поспілкуємося з репортерами, — сказала Ден на шляху до роздягальні. — Ніле, можеш скористатися жіночою душовою, поки нас немає.
— Що? — Не зрозумів Ніл.
Ден невдоволено насупила брови, і замість неї пояснив Метт:
— Тут у душових немає кабінок.
Ніл це помітив, але не думав, що помітять інші. Те, що Лиси звернули на це увагу і намагаються йому допомогти, його вразило. Він зам'явся з відповіддю, не знаходячи слів, і зрештою видавив:
— Ви справді не проти?
— Чувак, ти мене вбиваєш, — втрутився Нікі. — Чому, як тільки тобі хочуть допомогти, у тебе одразу з'являється погляд переляканого оленя у світлі фар?
— Ми справді не проти, — заспокоїла його Ден. Ніл почав мимрити слова подяки, але вона лише недбало відмахнулася: — Облиш, це дурниці. Тільки не витрачай всю гарячу воду.
У спільній кімнаті Ден, Рене та Ваймак посідали на лаву чекати інтерв'ю, а решта пішли митися. Забравши сумку, Ніл попрямував коридором до жіночої душової, де приватності було трохи більше: тут, принаймні, були окремі кабінки, хоч і відчинені, без дверей. Відвернувшись спиною до виходу, Ніл швидко прийняв душ і обтерся рушником, так швидко і сильно, що шкіра пішла червоними плямами. Він поспішав, бо не хотів затримувати дівчат. Одягнувся в джинси та вільну футболку, схопив сумку з речами та поспішив геть.
Судячи з жвавих голосів, що долинали з іншого кінця коридору, репортери ще не пішли. Ніл обережно прокрався повз двері до загальної кімнати — те, що там відбувалося, не викликало в нього особливого інтересу, просто він хотів показати дівчатам, що звільнив душову. Ваймака з ними не було — певне, свою частину інтерв'ю він уже відпрацював. Помітивши рух у коридорі, Рене кинула погляд у дверний отвір і посміхнулася Нілу: мовляв, зрозуміла.
Після цього він вважав за краще якнайшвидше забратися — не дай боже схоплять журналісти. Ховатися було особливо ніде, але тут він помітив прочинені двері медичного кабінету. Ніл обережно штовхнув її, зазирнув усередину і побачив Ваймака, який сидів на ідеально застеленій канапі та крутив у руці пачку цигарок. Вважаючи його кивок запрошенням, Ніл ковзнув у кімнату і вже хотів зачинити за собою двері, як раптом його погляд натрапив на безмовного компаньйона тренера.
У кутку кімнати на підлозі, схрестивши ноги, сидів Ендрю. Він, як і раніше, був у воротарській формі та тільки скинув краги та шолом. Перед ним купою височів вміст медичної валізки Еббі, збоку валялася перекинута пляшечка з таблетками, частина з яких розкотилася по підлозі. Обома руками Ендрю міцно — так, що побіліли кісточки пальців, — стискав свою нагороду за сьогоднішню працю: пляшку дорогого віскі «Джонні Волкер». І хоча поле він залишив не більше десяти хвилин тому, пляшка була наполовину порожня. Ніл здивувався, як Ендрю її взагалі тримав.
— Еббі та Елісон вже в автобусі, — повідомив Ваймак. — Можеш йти до них або, якщо хочеш, почекай інших тут.
Ніл нещільно зачинив двері, щоб почути, коли пресконференція закінчиться, і сів на найближчий до виходу табурет. Поставивши сумку в ногах, він знову глянув на Ендрю, потім перевів погляд на Ваймака.
— Тренере, навіщо ви витратилися на встановлення кабінок?
Ваймак непевно смикнув плечем.
— Мабуть, знав, що колись вони тобі знадобляться.
Не забираючи шийки пляшки від губ, Ендрю посміхнувся.
— Наш Ніл — ходяча трагедія.
— Та й на тебе без сліз не поглянеш, — парирував тренер.
Ендрю хихикнув. Смішок вийшов слабким, тому що ліки ще не подіяли, але, почувши його, Ніл зрозумів, що Міньярда накриє ще до від'їзду зі стадіону.
— І то правда, — кивнув Ендрю. — О, до речі: цих вихідних я поживу у вас.
— Не пригадую, щоб я тебе запрошував, — буркнув Ваймак, хоча як відмова це не прозвучало.
— Після сьогоднішньої гри Кевін дістане мене своїм занудством. — Ендрю закрутив кришку на пляшці й відставив її убік, потім спритно зібрав валізку Еббі, відсунув його і встав. — Так що, або я ночую у вас, чи знову його пирну. Обирайте.
Ваймак стомлено взявся за перенісся.
— Ендрю, клянусь богом...
— Усього доброго, тренере.
Ендрю попрямував до дверей, але Ніл рукою загородив йому шлях. Слухняно зупинившись, Міньярд з цікавістю на нього подивився.
Ніл прибрав руку.
— Як ти дізнався? — спитав він. — Як угадав, куди він битиме?
— Тренер говорив, що Воттс завжди пробиває пенальті в нижній кут. У ситуації, коли від нього залежав результат гри, він, природно, зробив те саме.
Ніл приголомшено дивився на Ендрю. Ваймак згадав це під час перерви, даючи вказівки на другий тайм і зачитуючи стартовий склад бельмонтців; згадав побіжно, серед будь-якої іншої інформації. Ніл був упевнений, що Ендрю навіть не слухав нудних промов тренера. Просто неймовірно, що він запам'ятав цю подробицю і зумів скористатися знанням у вирішальний момент.
— Але ... — Ніл замовк, не знаходячи слів.
Ендрю блиснув усмішкою і вийшов. Ніл розгублено глянув на тренера.
— Я думав, що йому все одно. Всі казали, що йому начхати, і я почав у це вірити, але, якби це було так, він не врятував би сьогоднішню гру… правда?
— Як розберешся, свисни, — озвався Ваймак.
За кілька хвилин журналісти нарешті забралися, і Ніл повернувся до спільної кімнати чекати на товаришів. Лиси підтягувалися по двоє, Ден і Рене з'явилися останніми. Зануритися в автобус не зайняло багато часу, а ось вибратися з паркування виявилося складніше, навіть незважаючи на присутність цілого натовпу копів, які регулювали рух після матчу. Поки «лисячий» автобус повз через кампус, його неодноразово обстрілювали зім'ятими банками з-під пива. Нікі опустив скло, збираючись як слід обматюкати хуліганів, але Ваймак суворо на нього шикнув, і Хемміку довелося обмежитися непристойними жестами на адресу бельмонтців.
Завдяки атмосфері душевного піднесення, викликаного несподіваною перемогою, дорога додому пролетіла непомітно. Загальну радість не поділяла тільки Елісон, яка тихенько спала на передньому сидінні поруч з Еббі. Інші старшокурсники зібралися в середині автобуса, щоб докладно обговорити матч з компанією Ендрю, тоді як сам Ендрю пересів до Ваймака, воліючи забалакати тренера, ніж пережовувати деталі гри. Груба критика Кевіна несла у собі користь, проте для розпалених переможців була наче неприємний крижаний душ.
Серед розмови Ніл раптом зрозумів, що щасливий. Це відчуття виявилося таким несподіваним і незвичним, що на якийсь час він наче оглух. Він не пам'ятав, коли востаннє відчував таке почуття причетності та захищеності. Прекрасне, але небезпечне почуття. Людині з таким минулим, як у нього, тому, чиє виживання зав'язане на брехні та таємницях, не можна послаблювати захист. І все-таки коли Нікі зі сміхом присунувся до Ніла, знову згадуючи один з його вдалих голів, той здався: мабуть, він може дозволити собі щасливий вечір, лише один.