Нора Сокавіч «Король воронів»

Розділ 3

У четвер тренування пройшло з ще більшим скрипом, ніж у середу. Звичайно, можна було б звалити все на накачаного таблетками Ендрю, який повернувся і став на ворота, проте той здебільшого поводився пристойно, жодного разу не згадав Сета і майже не спілкувався зі старшокурсниками.
Проблема полягала в тому, про що Ден і Метт подумали ще вчора: без Сета команда виглядала на полі набагато більш злагодженою. Особисті перепалки між Ендрю, Аароном та Нікі не заважали їм добре розуміти один одного на полі. Бойд також чудово взаємодіяв з ними — завдяки таланту і тим випробуванням, яким Ендрю піддав його минулого сезону. Ден була чудовим капітаном і не давала партнерам по команді стояти на місці, блискуче справляючись із роллю роздавача пасів. Кевін безбожно ганяв Ніла, змушуючи працювати на межі можливостей, але той лише міцніше стискав зуби та щосили намагався не відставати. Рене, своєю чергою, вміло згладжувала гострі кути, щойно вони виникали.
Вперше за час свого існування «Лиси» виступали як міцна команда. Ден і Метт бачили це, проте Ніл не міг не помічати явного почуття провини, що миготіло як на їхніх обличчях, так і в репліках, якими обмінювалися в перервах. Обидва відмовлялися знаходити в загибелі Сета плюси для команди й, тим більше, цими плюсами користуватися. Нілу хотілося сказати їм, що смерть — не привід гальмувати, однак такий прояв людяності його зворушив. Щоправда, він сподівався, що до початку наступної гри вони візьмуть себе в руки.
На полегшення Лисів, другий матч цього сезону потрібно було грати на виїзді. Відсутність Сета відчувалася навіть на тренуваннях, а на першій грі в рідних стінах воно взагалі давило б і відволікало. Ніл розумів, що Елісон ще не готова до цього.
У п'ятницю Ваймак зібрав їх на стадіоні о дванадцятій тридцять — з тим розрахунком, щоб виїхати з Пальметто завчасно. Він відпросив Лисів з останніх пар, проте від математики та іспанської Ніла це не врятувало. Після матики він закинув сумку до гуртожитку та приєднався до команди. Щоб переконатися, що все на місці, в коридорі Ден перерахувала Лисів по головах, після чого вони на двох авто виїхали на стадіон.
Починаючи з суботньої поїздки до Колумбії, Ніл їздив у «Лисячу нору» і назад разом із кузенами та Кевіном. У фургоні Метта місця було більше, ніж на задньому сидінні машини Аарона, проте в суботу ввечері Ендрю чітко і ясно наказав Нілу постійно перебувати в полі зору Кевіна і підтримувати його зацікавленість у Нілі як у перспективному гравці. Ніл міг би заперечити, що сидіння позаду Кевіна в авто навряд чи щось змінить, але тепер Ден і Метт вважали його сполучною ланкою команди. Вони мали рацію: ключем до згуртування «Лисів» був Ендрю Міньярд. Ніл розумів, що повинен поводитися взірцево, поки не намацає вірні важелі впливу на Ендрю, а тому змирився з власним невдоволенням і робив, що сказано.
Коли вони під'їхали до паркування, з'явився новий привід для занепокоєння. Весь тиждень Еббі не відходила від Елісон і не показувалася в «Лисячій норі», але сьогодні її машина стояла біля стадіону. Це означало, що Елісон також тут.
У суботу вранці під час прямого ефіру, що транслювався на всю країну, Ніл публічно образив Ріко Моріяму. Кевін попередив товаришів по команді, що удар Ріко у відповідь буде блискавичною. Того вечора Лисам варто було б триматися разом, але Сет та Елісон із друзями вирішили пройтися барами. Ніл бачив Сета якраз перед відходом. Він пам'ятав, як попрощався зі старшокурсниками та разом із компанією Ендрю поїхав до Колумбії. Через чотири години Гордон був мертвий.
Трагічна випадковість, що співпала по часу, чи справа Ріко? У друге просто не віриться, але перше було неможливо. Елісон добре знала погані звички свого хлопця, знала, що Сет любить змішувати алкоголь з антидепресантами, які йому приписав лікар. Ніл на власні очі бачив, як Елісон перевірила кишені Сета і, не знайшовши пляшечки з таблетками, примирливо поцілувала його в губи. Якимось незрозумілим чином, однак, у Гордона сталося передозування, і Ендрю не сумнівався, що за цим стоїть Ріко.
Ніл не вважав себе безпосередньо причетним до чиєїсь смерті, хоч і знав, скільки народу полягло за той час, поки вони з матір'ю намагалися залишитися живими. Найбільше Ніл боявся стати копією батька, але й бути схожим на матір теж не хотів. Кожен із батьків був нещадний по-своєму, і Ніл, попри всі свої труднощі у спілкуванні з людьми, не збирався перетворюватися на монстра. Проте, судячи з початку сезону, подібна трансформація цілком могла стати неминучою.
Йому потрібен час, щоб поміркувати над обома версіями загибелі Сета, хоча, з іншого боку, кого хвилює, що він там думає? Якщо Елісон проведе паралелі та звинуватить його у смерті Гордона, на будь-якому контакті з нею цього сезону можна ставити хрест. Ніл усвідомлював, що стосунки з Елісон треба якось налагодити, тільки як? Він зроду не володів талантом справляти гарне враження та схиляти до себе оточуючих, і навряд чи дівчина на зразок Елісон стане першою в його списку досягнень.
При погляді на Елісон Рейнольдс одразу виникало непорозуміле питання: яким чином її взагалі занесло в команду «Лисів»? Володіючи зовнішністю принцеси з обкладинки глянцевого журналу, на полі вона могла боротися з найкращими. Елісон відмовилася виправдовувати чиїсь очікування, а її прямота часом межувала з жорстокістю. Бувши спадкоємицею багатомільярдної батьківської імперії, вона не збиралася терпіти ті рамки, які накладало розкішне життя. Елісон хотіла відвоювати право бути собою; виходячи на поле, хотіла довести, чого варта. А ще хотіла бути з Сетом — всупереч його чварному характеру і грубої любові. Ніл сподівався, що з цих трьох пунктів Елісон навчиться обходитися першими двома.
Очевидно, Ендрю відчув, як напружився Ніл, — у машині вони сиділи пліч-о-пліч. Простеживши його поглядом, Міньярд теж побачив автомобіль Еббі. Нікі тим часом знайшов місце для паркування.
— Все-таки приїхала, — зауважив Ендрю. — Гм, цікаво.
Нікі витяг ключ із замку запалювання.
— Цікаво? Хіба що тобі.
— Кому ж ще, — посміхнувся Ендрю, вилазячи з машини.
Аарон виходити не поспішав, тому Ніл стрибнув на асфальт слідом за Ендрю і застиг, тримаючись за ручку і дивлячись на автобус «Лисів», що був припаркований неподалік. Ендрю спостерігав за ним зі знущальною усмішкою. Ніл тягнув час, і обидва це знали.
Розлютившись, Ніл зачинив дверцята авто і попрямував до огорожі. Ввів код на панелі — останні цифри телефонного номера Еббі, — почув звуковий сигнал і штовхнув двері. Ендрю пішов за ним, а за спиною у того, безперечно, йшов Кевін, тому Ніл навмисно не зменшував кроку. Приготувавшись до будь-якої можливої   реакції Елісон, він увійшов до кімнати відпочинку.
Він бачив Елісон різною: шикарно одягненою красунею, з бездоганним макіяжем та зачіскою; звичайним дівчиськом, що розчервонілася і змокла після гри, але ще ніколи не бачив її такою, як зараз.
Платинові пасма Елісон були ідеально укладені, одяг, як завжди, виглядав дорого і стильно. На перший погляд, нічого не змінилося, проте Нілу вистачило частки секунди, аби зрозуміти: щось у ній надломилося. Елісон сиділа, зчепивши пальці в замок і затиснувши їх між колінами. Її плечі поникли, обличчя перетворилося на непроникну маску. Опустивши голову, вона дивилася в підлогу і не помічала появу п'ятьох товаришів по команді.
Ендрю рушив прямо до дивана, ніби її тут і не було. Аарон і Кевін, на відміну від нього, побачивши Елісон завмерли на порозі. Ніл відкрив рота, щоб вибачитися або хоча б запитати, як вона почувається, але слова застрягли в горлі. Дивно, проте першим, хто знайшов у собі мужність підійти до Елісон, став Нікі. Він обережно сів перед нею навпочіпки, наче боявся злякати, і зазирнув у вічі.
— Привіт, — мовив він м'яко, начебто вони й не гиркалися на тренуваннях все літо. — Чим тобі допомогти?
Запитання вона почула, але не відповіла, а лише сильніше стиснула губи, так, що ті побіліли. Нікі не зрушив з місця, намагаючись, якщо вже не розговорити її, то принаймні висловити мовчазну підтримку. Пройшла ціла вічність, перш ніж Елісон ворухнулася, проте на Нікі вона навіть не подивилася. Вона повільно підвела голову, і погляд її димчасто-сірих очей безпомилково знайшов Ніла.
Він нерухомо і мовчки стояв на порозі, чекаючи на вирок, проте його не було. Болісно тяглися секунди, а обличчя Елісон не змінювалося. Вона не була розгнівана — хоча Ніл вважав би це правильним, — не була і занурена в скорботу — саме це він і очікував побачити. Елісон просто була. Була у цій роздягальні. Так, вона дихала, але виглядала неживою, мов маріонетка, у якої перерізали ниточки.
Від тортури Ніла позбавила поява інших Лисів; йому довелося відійти осторонь, щоб його не вдарило дверима. Ден і Рене відразу підійшли до крісла Елісон і посідали на підлокітники по обидва боки від неї. Даніель — з виглядом швидше лютим, ніж підбадьорливим, — обвила рукою плечі Елісон і щось зашепотіла їй на вухо. Та слухала її, схиливши голову, а Ніл нарешті струсив із себе заціпеніння. Коли стало ясно, що дівчата візьмуть турботу про Елісон на себе, Нікі піднявся на ноги та відійшов. Інші члени команди теж розбрелися на свої місця.
Усі Лиси з'явилися вчасно, тоді як Ваймак та Еббі незвично затримувалися. У Ніла майнув здогад, що тренер спізнюється навмисне. Його відсутність дозволяла видихнути, трохи пом'якшити усвідомлення тяжкої реальності. Ваймак давав своїм підопічним кілька зайвих хвилин, щоб зустрітися з Елісон та її горем, можливість подивитися на неї, перш ніж він знову перемкне їхню увагу на ексі.
Крім того, тепер було ясно, із чим доведеться зіткнутися сьогодні. Елісон повернулася, але виглядала так, ніби ось-ось розсиплеться. Ніл сумнівався, що вона зможе грати. А якщо не зможе, справі кінець. Команда бельмонтського університету вважалася однією з найсильніших в окрузі. Не настільки титулована, як брекенріджці, але суперник майже такий же складний, особливо тепер, коли «Лиси» втратили Сета. Якщо вони втратять і Елісон, матч можна вважати програним ще до його початку.
Нарешті двері кабінету Ваймака відчинилися. Тренер увійшов до кімнати відпочинку та помахав Елісон.
— Елісон, можеш іти в автобус. Нікі принесе твої речі.
Нікі скорчив невдоволену гримасу, але у присутності Рейнольдс сперечатися не став. Елісон вислизнула з обіймів Ден і, не озираючись, пішла. Почекавши, доки вона зачинить за собою двері, Нікі подав голос:
— Хто взагалі придумав її сюди притягнути? Не треба їй нікуди їхати.
— Ми надали їй вибір, — відповів Ваймак. — Вона сама захотіла прийти.
— А я не давав би вибору. — Нікі кинув стривожений погляд на двері. — Залишив би вдома, а потім вибачився. Вона поки що не готова до гри.
— Нікі, де ж твоя віра в товаришів? — посміхнувся Ендрю. — Не хвилюйся, вона відіграє як треба.
З його боку на підтримку ніхто не очікував. На противагу сумнівам вражених Лисів, Ендрю широко посміхався. Пояснити причини своєї впевненості він не завдав собі клопоту і лише показав великими пальцями на нападників, що стояли з обох боків від нього:
— Краще б за цих двох недоумків хвилювалися.
— Про це я й хотів поговорити. — Ваймак вийшов на середину кімнати й став спиною до телевізора. — Ми з Даніель весь тиждень сушили голову, що робити з лінією нападу. Вам усім добре відомо, що третього нападника я поки що знайти не можу. Кевіну вже доводилося грати два тайми поспіль, але це було до травми. У тебе такого досвіду нема. — Він глянув на Ніла і, коли той заперечливо похитав головою, кивнув. — Тобто сьогодні провести всю гру на полі ви не в змозі, але за тиждень ми вас до цього підготуємо — спочатку одного, потім іншого. А до того часу доведеться якось викручуватися. — Тренер поглянув на Ден і Рене, які так і продовжували сидіти на підлокітниках крісла Елісон. — Рішення не наймайстерніше, але це найкраще, що ми змогли придумати за такий короткий час, тому слухайте уважно.
Ваймак узяв із телевізійної тумби свою теку-планшет,перегорнув кілька сторінок і зачитав:
— Сьогоднішній стартовий склад на перший тайм: Ендрю, Метт, Нікі, Елісон, Кевін, Ніл. Заміни: Аарон виходить замість Нікі, Ден — замість Кевіна, Рене — замість Елісон. — Він прибрав руку з планшета і звів очі. — Усі зрозуміли? Повторювати не буду.
— Тренер, ви зараз пожартували? — злякався Нікі. — Рене взагалі-то воротар.
— У нападі може грати тільки Ден, — втрутилася Рене, — а сильно розраховувати на Елісон поки що не варто. Ми з тренером вже обговорили це у вівторок, тож я встигла трохи підігнати екіпірування. Ну так, я не грала в захисті зі школи, але обіцяю, що постараюся.
— Не зрозумій мене неправильно, але я хвилююся не за тебе, — сказав Нікі. — Якщо ти гратимеш за плеймейкера, хто стане на ворота у другому таймі?
Ваймак глянув на Ендрю. Ендрю озирнувся, ніби сподівався побачити за спиною третього голкіпера. Не знайшовши такого, він запитливо підняв брову і провів великим пальцем по розтягнутих в усмішці губах.
— Тренер, ви знаєте, що мої ліки так не працюють?
— В курсі, — підтвердив Ваймак.
— То до чого ви хилите?
— Ні до чого, — відповів Ваймак. — У нас з тобою була угода, і порушувати її я не маю наміру. Пропоную нову: умови ті самі, що минулого сезону. Вчора Еббі поклала пляшечку з твоїми таблетками в аптечку першої допомоги. Щойно залишаєш поле, вони твої. Від тебе потрібно лише одне: грати. Яким чином ти це робитимеш, мене не цікавить.
— Нападників за тиждень не підтягнути, — похитав головою Ендрю. — І чи довго ви плануєте дотримуватися такої схеми?
— Стільки, скільки витримаєш, — сказав Ваймак. — Ну що, впораєшся?
Ендрю засміявся.
— Заодно і подивимося.
Ваймак задоволено кивнув головою.
— Ще питання?
— Тренер, ця розстановка — чисте божевілля! — не вгавав Нікі.
— Точняк. Тому всім удачі. — Ваймак ляснув у долоні, припиняючи подальші заперечення. — Ворушіться. Забирайте екіпірування та вимітайтеся на вулицю. Ден, Рене, захопіть речі Елісон — Нікі віднесе їх до автобуса. Метт, допоможеш мені перенести стійку з ключками. За десять хвилин від'їжджаємо. Хто не встиг, не мої проблеми. Хутко, хутко, хутко!
Хлопці та дівчата розійшлися по роздягальнях. Біля кожної шафки на лаві вже стояла дорожня сумка. Ніл узяв свою і покрутив у руках, захоплюючись яскравою помаранчевою вишивкою. Сумка пахла новою річчю. На одному боці у неї красувалися його прізвище та номер, на другому – відбиток лисячої лапи.
Не встиг Ніл ввести останню цифру коду і відкрити шафку, як звідкись з боку пролунав брязкіт металу. Озирнувшись, він побачив, що Ендрю просто стоїть і грюкає дверцятами своєї шафки. Той встиг зробити це двічі, перш ніж Кевін зупинив його, перехопивши дверцята. У бійку Ендрю не поліз, а просто вивалив вміст шафки на підлогу.
— В чому справа? — Запитав Кевін. — Без ліків тобі весь матч не вистояти.
Ніл порадувався, що хтось все ж таки озвучив цю думку, оскільки план викликав серйозні сумніви й в нього самого. Після пропуску чергової таблетки в Ендрю незабаром починався синдром відміни, який проходив у три етапи: спочатку психологічний і фізичний шок, потім жахлива хвороблива ломка і, нарешті, шалена тяга до нової дози. Перші два етапи Ніл уже краєм ока бачив; через який час настає третій, він не знав, але Метт одного разу згадав, що краще не бути свідком цього.
Проблеми з ломкою не мало бути в принципі, оскільки, винісши Ендрю умовний вирок, суд зобов'язав його приймати ліки протягом трьох років, тільки перед грою тренер «Лисів» Девід Ваймак дозволяв Міньярду злазити з таблеток. Під час матчу на стадіоні панувало таке божевільне збудження, а захисне екіпірування так добре приховувало обличчя Ендрю, що моменту, коли він припиняв посміхатися, ніхто не помічав. Якщо на першому етапі Ендрю справлявся з початковими проявами синдрому відміни, то в перерві між таймами приймав пропущену таблетку, поступово приходив до тями й в другому таймі відсиджувався на лаві запасних.
Ендрю відшліфував цю схему до майстерного рівня — минулого тижня навіть Ніл не помітив, коли його почало ламати. Однак тоді треба було витримати один тайм, а тепер Ендрю належало перебувати на полі від початку до кінця. Рішення здавалося простим і очевидним: сьогодні він не повинен пропускати прийом таблеток, подобається йому це чи ні, проте «просто» з Ендрю Міньярдом не було ніколи.
— Мабуть, так, — охоче погодився Ендрю. Для того хто збирався провести половину вечора, відчуваючи неабиякі страждання, це прозвучало надто життєрадісно. Він опустився навпочіпки й почав розбирати звалені в купу предмети одягу та екіпірування. — Але ми щось придумаємо.
— Одного разу таке вже було, — нагадав Метт.
— Так, минулого жовтня. — Нікі, зайнятий складанням речей у сумку, не підняв голови, але було чути, що він усміхається. — Комітет пригрозив викинути нас із першого дивізіону, якщо ми не припинимо програвати. Тренер благав Ендрю про чудо, і Ендрю його подарував. Він запропонував назвати число від одного до п'яти — типу, скільки голів він дозволить забити суперникам, перш ніж перекриє ворота. Я в житті нічого крутішого не бачив!
Якщо Нікі сказав ці слова, щоб Кевін сильніше повірив у шанси Ендрю на сьогоднішній грі, то ефект вони справили протилежний. Обличчя Кевіна стало темніше хмари.
— Значить, ти постараєшся, — процідив він крізь зуби, — бо тебе попросив тренер?
Ендрю склав руки на колінах, відкинув голову і посміхнувся Кевіну.
— Обережно, Кевіне. Ревнощі — погане почуття.
— Вісім місяців ти казав мені «ні», а йому сказав «так» за вісім секунд. Як так?
— А, ну, тут все просто. — Ендрю впорався зі зборами, вжикнув блискавкою, закинув сумку на спину і піднявся на ноги перед носом у Кевіна, майже змусивши того відступити. — Мені подобається тобі відмовляти. Ти ж сам цього хотів, правда? Ти хотів, щоб я повеселився. Мені весело. А тобі?
Для свого маленького зросту Ендрю створив напрочуд багато шуму, коли влетів у шафку. Врізавшись у помаранчеві металеві дверцята, він розреготався. Незрозуміло було, чому він радіє більше: сказові Дея або плямі крові, що розповзлася спереду на його футболці. Ніл не помітив, як Ендрю витяг ножа, який зараз блищав у його руці. Коротко вилаявшись, Кевін відступив.
— Господи, Ендрю! — вигукнув Метт. — Кевіне, ти поранений?
— Я в порядку. — Кевін приклав до грудей долоню, ніби перевіряючи, чи це так.
Ніл стояв у дальньому кінці роздягальні та не дуже добре бачив Кевіна, проте, судячи з невеликої кількості крові, лезо лише трохи подряпало шкіру. Поріз довгий, але не небезпечний, хоча під час гри, пригнічений масивним нагрудником, звичайно, буде саднити.
Ендрю відійшов від шафок і знову опинився перед Кевіном. Приставивши вістря ножа до його серця, Міньярд глянув йому в очі. Кевін у відповідь випромінював радше злість, ніж переляк. Метт зробив крок до них, збираючись припинити другий раунд бійки. Не відводячи очей від Ендрю, Кевін помахом руки наказав Метту не втручатися, але той проігнорував його жест. На відстані випаду Бойд зупинився і завмер, напружено чекаючи, коли той зробить неправильний рух.
Після того як Метт нерухомо завмер, Ендрю знову заговорив:
— Кевіне, Кевіне. До чого ж ти передбачуваний і жалюгідний… Хочеш пораду? Типу нагороду за старанність. Готовий слухати? Тобі пощастить більше, якщо проситимеш тільки те, що дійсно в змозі отримати.
— Я можу це отримати, — глухим від розпачу голосом видавив Кевін. — Просто ти поводишся як ідіот.
— Що ж, побачимо. Тільки не говори потім, що я тебе не попереджав.
Ендрю обійшов Кевіна і витер ножа об його рукав. Хоч би який одяг він носив, одна деталь залишалася незмінною: чорні пов'язки на передпліччях від зап'ястя до ліктя. Ходив жарт, що вони служать лише для того, щоб розрізняти близнюків, проте пов'язки мали й інше призначення. На початку літа Ніл дізнався, що під тонкою тканиною заховані піхви для ножів. Очистивши лезо, Ендрю прибрав ножа і покинув роздягальню.
— Ти серйозно? — роздратовано кинув Кевінові Нікі, беручись за сумку. — Я думав, що ти давно на це забив. Тобі його не переперти.
Не вшанувавши Нікі відповіддю, Кевін кинувся до своєї шафки й почав збирати сумку. Нікі похитав головою і рушив до виходу. Аарон, який не гаяв часу, споглядаючи коротку сутичку, а складав речі, вийшов одразу за ним. Ніл чекав від Кевіна ще одного спалаху гніву, проте його залишки Кевін випускав мовчки — заштовхував екіпірування в сумку з такою люттю, наче хотів її порвати.
Для Кевіна Дея в житті не було нічого важливішого за ексі. Він виріс на цьому виді спорту і мріяв лише про те, щоб стати найкращим нападником з усіх, які коли-небудь виходили на поле. Кевін пред'являв жорсткі вимоги до товаришів по команді, але найсуворіше ставився до себе; не терпів непрофесіоналізму і змушував Лисів викладатись по максимуму.
Особливо Кевіна дратувала цілковита байдужість Ендрю. За статистикою, Міньярд вважався одним із найкращих воротарів південно-східного округу, причому не докладаючи для цього жодних зусиль. Кевін витратив майже рік у спробах до нього достукатися. Він пристрасно хотів, щоб Ендрю перейнявся грою, хотів запалити в ньому наснагу і жадав цього так несамовито, як мрущий жадає останнього ковтка повітря. Ендрю це знав, а тому продовжував чхати на ексі.
Ніл розумів, чому Кевін сердиться. У червні, вперше побачивши Ендрю на полі, він і сам був вражений: неймовірно — та що там просто неможливо, — щоб такий обдарований гравець так спокійно закопував власний талант у землю. На жаль, ліки, які приймав Ендрю, катастрофічно звужували обсяг його уваги та вводили у стан ейфорії, вбиваючи будь-який інтерес до результатів матчу. Ймовірно, у цьому випадку пропуск таблеток перед грою міг справді розв'язати проблему, тільки ось Ніл пам'ятав свою спробу поговорити з Міньярдом у той момент, коли його свідомість частково прояснилася: Ендрю тоді заявив, що ексі — надто нудне заняття, щоб витрачати на нього сили.
Перешкоди у вигляді психологічних проблем та ліків багато що пояснювали, проте Ендрю щойно, на очах у Ніла, практично без заперечень пішов на угоду з Ваймаком. Ніл поки що не знав, що це означає і як до цього ставитися.
Дочекавшись, поки піде Кевін, Метт подивився на Ніла:
— Сьогоднішня гра буде ахуєнною!
— Ти, мабуть, хотів сказати хуйовою, — озвався той, застібаючи сумку.
Метт похмуро посміхнувся і закрив свою шафку. Проходячи повз Ніла до виходу, Бойд ляснув його по плечу.
— Головне — не думай про це, доки не вийдемо на поле. Навряд чи тобі стане краще, якщо ти всю дорогу мучитимешся про те, чого не можеш змінити.
Кивнувши, Ніл сказав:
— Метт, ти йди, а я допоможу тренеру повантажити ключки. Хочу дещо його запитати.
— Точно? Добре, тоді давай закину твої речі в автобус, незручно ж тягти все одразу.
Ніл вручив йому важку сумку та притримав двері. Метт повернув ліворуч, до виходу, а Ніл — праворуч, у фоє. Ваймак відкрив інвентарну комору і вже викотив стійку з ключками. Захисні чохли були відкинуті, щоб тренер міг оглянути голівки. Ніл знав, що ключки в хорошому стані, тому що Лиси щодня слідкували, чи вони в порядку, перед тим, як залишити стадіон, проте Ваймак все одно перевірив натяг кожної сітки.
Піднявши очі, тренер помітив Ніла, але його появу на заміну Бойда не прокоментував. Ніл теж промовчав і лише стиснув пальцями сітку своєї ключки. Сьогодні він брав із собою одразу дві — про всяк випадок. Конструкція у них міцна — виготовлені так, щоб передавати м'ячу енергію кидка і витримувати удари інших ключок, і все ж, якщо добре хряснути, зламатися може навіть найміцніша. А Нілу зовсім не хотілося опинитися далеко від «Лисячої нори» з порожніми руками.
— Забери пальці, — попередив Ваймак.
Ніл відійшов і тренер опустив кришки. Один за одним клацнули пластмасові гачки. Ваймак трохи трусив стійку, перевіряючи, що все надійно закріплено, потім жестом велів Нілу братися за неї спереду. Ніл виконав вказівку, але залишився на місці, так і сяк формулюючи питання. Він боявся, що Ваймак почне його квапити, оскільки часу було мало, проте тренер терпляче чекав.
— Не знав, що Ендрю має цінник, — нарешті промовив Ніл. — Він не схожий на людину, яку можна купити.
— Він не продається, — відповів Ваймак. — Ендрю погодився б, навіть якби я попросив його зробити це безкорисливо. Я пообіцяв лише тому, що знаю, чого йому коштуватиме сьогоднішня гра.
— Але чому він погодився? — з натиском спитав Ніл. — Що у вас такого особливого?
Ваймак скептично вигнув брову.
— Нічого.
— Не розумію.
— Може, ти помітив, як часто я заплющую очі на те, що діється в цій команді? — сказав Ваймак. — Я знаю, кого набрав, і розумію, що деяким із цих людей треба дати трохи волі, щоб вони трималися на плаву. Доки це нікому не шкодить, поки нікого не застукали й поки вам вистачає розуму не тягнути це лайно на поле, мені абсолютно по барабану, чим ви там зайняті у вільний час. Мене це не стосується, тому що я не хочу, щоб це стосувалося мене.
Ваймак натякав на вечірки з наркотиками та алкоголем у Колумбії, куди Ендрю возив свою компанію. Ніл не знав, чому дивуватися більше: тому, що тренер був в курсі розваг підопічних, або тому, що він дивиться на це крізь пальці. Бездіяльність Ваймака не дорівнювала схваленню, проте головний тренер команди не має права заохочувати подібне навіть побічно. Хтось вважав би Девіда Ваймака безвідповідальним і, можливо, мав би рацію, проте Ніл розумів, що не все так просто.
Деякі стверджували, що Ваймак набирає в команду проблемних юнаків та дівчат заради самопіару, інші бачили в ньому заблудлого ідеаліста. Пошук талановитих підлітків із зламаною долею та бажанням дати їм другий шанс — усе це звучало красиво лише в теорії, а на практиці являло собою кошмар. Правда ж полягала в наступному: Ваймак відбирав цих хлопців тому, що як ніхто інший розумів, наскільки сильно вони потребують другого шансу, і, бачачи їхнє відчайдушне прагнення зачепитися за цей шанс, дозволяв собі чогось не помічати.
— Ендрю в курсі, що ви знаєте?
— Звичайно.
Оце вже цікаво. Ендрю знав, що Ваймак цілком може вкоротити повідець, просто воліє цього не робити, і тому не відмовляв тренеру, коли той про щось просив. Обміркувавши цю думку, Ніл поцікавився:
— Повага чи розрахунок?
— Вважатимемо, що друге, — відповів Ваймак. — Ендрю я подобаюсь не більше, ніж тобі.
У його голосі не пролунало й натяку на докор, проте Ніл все ж таки зніяковів.
— Вибачте.
— Вибачатимешся на ходу. Ми запізнюємось.
Вони покотили стійку коридором. У кімнаті відпочинку Ніл захопив свій рюкзак, а Ваймак послідовно гасив світло у кожному приміщенні, через яке вони рухалися. Вийшовши за двері, вони трохи постояли, переконуючись, що кодовий замок спрацював і надійно зачинився. В автобус стійку довелося заносити боком. На щастя, завдяки захисному каркасу ключки не билися за металеве днище багажного відсіку. Ваймак із силою зачинив дверцята відсіку, слідом за Нілом увійшов у салон і перерахував Лисів по головах.
Усі вже були на місці. У першому ряду сиділа Еббі, відразу за нею розташувалися Метт та Ден. Широке крісло в третьому ряду зайняли Елісон та Рене — додатковому простору дівчата віддали перевагу тісному затишку спілкування. Через те, що старшокурсники влаштувалися по двоє, між ними та компанією Ендрю залишалося чотири вільні крісла.
На відміну від товаришів по команді, Міньярди, Хеммік та Дей розсілися по одному. Ендрю — на останньому ряду, одразу перед ним — Кевін. Нікі минулого разу сидів попереду Кевіна, але зараз він і Аарон зрушили на ряд, залишивши місце посередині вільним. Кому воно призначалося, можна було не питати. Ніл кинув рюкзак на третє з кінця крісло і сів на м'яке сидіння. Скрипнула шкіра: до Ніла обернувся променистий Нікі.
— Я вже думав, що ти заблукав.
— Ні, дещо перевіряв.
Закінчивши підрахунок, Ваймак сів у крісло водія. Загуркотів двигун, двері зачинилися, і через кілька хвилин автобус виїхав на шосе. Ніл проводив поглядом кампус, поки той не зник з поля зору.