Нора Сокавіч «Король воронів»

Розділ 5

У себе в кімнаті Ніл зберігав двісті п'ятдесят тисяч доларів готівкою та зашифровані інструкції на отримання ще півмільйона. Коли вони з матір'ю втікали, грошей було куди більше, але за роки поневірянь запас вичерпався. Те, що залишилося, багато хто вважав би цілим статком, проте для Ніла ці жалюгідні гроші означали жалюгідне майбутнє. Без картки соціального страхування на роботу не влаштуєшся, а при кожному переїзді потрібно забезпечити собі нове ім'я, нову особу та нове житло. Витрати росли як снігова куля.
Маскування давалося найпростіше. Змінити зачіску, колір волосся та очей, освоїти акцент — цього, як правило, було достатньо, щоб обдурити оточення. У Європі Ніл мав британський акцент матері, у Штатах — американський акцент батька. Але для того, щоб повністю зліпити нову особистість, не привертаючи зайвої уваги, потрібно мати реальну адресу, часом освоїти іншу мову, а ще заповнити вільний час. У Мілпорті Нілу пощастило: він самовільно заселився в порожній будинок і не платив за житло, але в майбутньому така удача навряд чи випаде знову.
Зміни у житті підіймали витрати на новий рівень. Ніл переживе цей рік, тільки якщо вщент спалить усі мости. Після того, як він зіштовхнувся з Ріко Моріямою і засвітився на екрані, проста зміна імені та переїзд не врятують; необхідно обірвати всі зв'язки, зокрема у Штатах.
Зробити новий паспорт непросто, але тут Ніл бодай знав, до кого звертатися. Його мати походила з британського злочинного клану, і від неї Нілу дістався список контактів різних темних особистостей. Більшість були європейцями, а отже, його тато дотягнутися до них не міг. Ніл не був упевнений, чи погодяться вони допомогти йому за відсутності матері, але все-таки сподівався, що її ім'я послужить добру службу. Необхідні документи коштували дуже недешево, зате і за якістю роботи вважалися чи не найкращими. Зважаючи на стрімкий розвиток технологій, інакше й бути не могло.
Приблизно розрахувавши скільки грошей йому знадобиться в травні, Ніл розсудливо вирішив відмовитися від зайвих покупок. Він і так здуру витратився на тій огидній першій вечірці в Колумбії, так що кошти, що залишилися, краще притримати. У Лисів, однак, були інші міркування щодо цього, і саме тому у вівторок Ніл несподівано опинився на шопінгу.
Про те, що після тренування вони не одразу поїдуть до гуртожитку, його ніхто не попередив. Лиси просто заштовхали Ніла в машину і без пояснень повезли до торгового центру. У суботу намічався традиційний осінній бенкет команд південно-східного округу, а пристойного одягу у Ніла не було. Захід був не такий офіційний, як майбутній у грудні зимовий бенкет, проте у рваних джинсах і линялій футболці на нього не заявишся.
— Рано чи пізно тобі доведеться щось приміряти, — зауважив Нікі.
— Я міг би просто не прийти на ваш чортів бенкет, — пробурмотів Ніл.
— Заткнися. Ти йдеш, і крапка, — відрізав Кевін, начебто сам не переймався цією подією. На бенкет запрошувалися всі чотирнадцять команд першого дивізіону, включаючи «Воронів» з університету Едгара Аллана. Зустрічі з колишніми товаришами Кевін жадав не більше Ніла. — Інші команди хочуть на тебе поглянути.
— Плювати, — сказав Ніл. — Мене вони цікавлять лише на полі.
— Зберігай обличчя, Ніле. — Ендрю методично стягував з вішалок предмети одягу і кидав їх на підлогу. Чергову вішалку він кинув у двоюрідного брата; крякнувши, той вчасно ухилився. У відповідь на свій промах Ендрю знизав плечима й обернувся до Ніла. — Ти висміяв Ріко на шоу у Кеті. Якщо не прийдеш на бенкет, він скаже, що ти засцяв. Ай-ай-ай, Ніле, як не соромно!
Ніла, однак, справді мучив страх, і Ендрю це знав.
— Ось. — Аарон простягнув Нілу клаптик паперу. — Тримай, доки я не забув.
На клаптику синім чорнилом було виведено округлі літери та цифри — перелік імен та номерів. Нікі зазирнув Нілу через плече і зневажливо пирхнув:
— Серйозно, Аароне?
— Ден попросила мене взяти список у Кейтлін.
— Хто всі ці люди? — Не зрозумів Ніл.
— Лисички без пари, — сказав Аарон.
— І всі вони дівчата, — скривився Нікі. — Це нам не допоможе.
— Нікі, — почав Ніл.
Але Хеммік висмикнув у нього з пальців папірець і зім'яв його.
— Яка чарівна невинність! Ніле, у свої дев'ятнадцять ти жодного разу не подивився на цицьки Елісон — і після цього називатимеш себе натуралом? Треба нам якось сісти й поговорити про це.
— Так, особисто я звалюю. — Аарон підняв долоні й розвернувся. — Коли ви закінчите, знайдете мене у фудкорті.
— Перестань погано на нього впливати, — сказав Кевін, звертаючись до Нікі. — Я збираюся вивести його до національної збірної й буде простіше, якщо він залишиться гетеросексуалом. Тобі краще ніж будь-кому іншому відомо, скільки у людей забобонів. Тільки уяви, як це вдарить по його кар'єрі!
— Повірити не можу, що ми це обговорюємо, — зітхнув Ніл.
Нікі з обох боків стиснув його голову долонями, ніби намагаючись убезпечити від суперечки, але користі це не принесло, тому що вуха він то й не закрив.
— Ти займайся кар'єрою Ніла, а я подбаю про його особисте щастя. Досить, Кевіне. Навіть ти не можеш не визнати, що він поводиться дуже дивно!
Ендрю підняв руки.
— Новина дня, Нікі: Ніл — ненормальний!
— Він навіть гірший за ненормального.
— Взагалі-то я тут, — обурився Ніл, — і все чую.
Нікі театрально зітхнув і відпустив голову.
— Добре, Добре. Бери з собою чірлідерку, якщо хочеш.
— Нікого я з собою не братиму. Я взагалі не хочу йти.
— Ти хоч уявляєш, яка ця ганьба — прийти на такий захід без пари?
— А ти що, знайшов собі пару? — здивувався Ніл. — А як же Ерік?
— Ерік у Німеччині, — відповів Нікі. — Так, знайшов, але зустрічатися з цим хлопцем я не збираюся. Мені просто потрібний хтось, з ким можна добре провести час. Повеселитися, розумієш? Нормальні люди іноді веселяться. А ви двоє просто нестерпні.
Ніл перевів погляд на Ендрю, але замість нього відповів Кевін:
— Не лізь не у свою справу.
— Троє, — сказав Ніл. — Не двоє, а троє. Ще Елісон.
Від цих слів Нікі раптом спохмурнів. Після всього, що Хеммік про нього наговорив, Ніл не шкодував про сказане, але й не відчував, що реабілітувався. Нікі щось пробурмотів собі під ніс і подався далі розглядати сорочки. Ніл знову перейшов на вибір костюмів, що висіли перед ним, але ніяк не міг зосередитися. Не дивлячись на розмір і модель, він неуважно перебрав кілька вішалок, потім подивився на Кевіна.
— Запросиш її? — Здається, питання здивувало його не менше, ніж Кевіна та Ендрю, які застигли, витріщивши очі. Ніл продовжував перебирати вішалки, не відводячи погляду від Кевіна. — Вони з Сетом так хотіли піти, за обідом тільки про бенкет і балакали. А тепер вона прийде, а він — ні…
— Яка дешева відмазка, — глузливо посміхнувся Ендрю. — Хочеш, щоб хтось інший підчищав за тобою лайно? Ніле, Ніле, наступного разу придумай щось краще. З підтиснутимхвостом ти виглядаєш убого.
— Від’єбись, — сказав Ніл. — Твоя теорія — лише теорія. Коли знайдеш докази…
— … станеться диво і тобі відразу стане легше дивитися Елісон у вічі? — Ендрю зобразив потрясіння. — Коли я знайду докази, стане ясно, що Сет ходив із мішенню на спині й намалював її ти. Задумайся про це якось на дозвіллі.
Ніл не знайшов відповіді. Повисла коротка пауза, після чого Ендрю, реготнувши, рушив геть. Ніл подивився йому вслід, намагаючись зрозуміти, кого ненавидить сильніше: його чи Кевіна.
— Я не запрошуватиму її, — сказав Кевін, перервавши мовчанку. — Хоч ти й накликав гнів Ріко на всю лінію нападу, але округ «Ворони» змінили насамперед через мене. Ні ти, ні я не маємо права зараз підходити до Елісон.
— Ти вважаєш, що Ендрю має рацію.
— Так.
— Але людей не вбивають через гру.
— Там, де я виріс, це більше, ніж гра, — сказав Кевін. — Я знаю, що за смертю Сета стоїть Ріко. Знаю таких як він. Тобі не зрозуміти, що ними рухає, і слава богу.
За будь-яких інших обставин Ніл зітхнув би з полегшенням, почувши ці слова. Вони означали, що Ендрю не розповів Кевіну про його минуле, що Кевін його поки що не дізнався. Однак на коротку мить Нілу захотілося заперечити, сказати, що на його очах творилося багато жорстокості, але такої безглуздої ніколи. Батько Ніла очолював збратаний злочинний синдикат, що складався з вірних людей. Мало в кого не вистачало клепки образити М'ясника; тих, хто ризикнули перейти йому дорогу, було ще менше. А з тих, хто таки на це наважувався, М'ясник робив показовий приклад — лише з них самих, а не з їхніх сусідів чи колег. Ріко належало прийти за Нілом, а не зганяти злобу на Сетові.
— Гей, — покликав Нікі з проходу. Ніл був радий відірватися від думок, але Нікі рухався надто повільно. — Досить уже на сьогодні чорнухи. Припиняйте ці розмови, чуєте?
У відповідь Кевін мовчки відвернувся. Нікі, все ще трохи насторожений, підійшов до Ніла. Той обвів очима оберемок вішалок з одягом у руках Хемміка: для бенкету все це не годилося. Запитувати, кому призначаються вбрання, він не збирався, проте Нікі впіймав його погляд і надувся від гордості:
— У мене чудовий смак, правда? Можеш приміряти, якщо хочеш, але я й так знаю, що не помилився з розміром.
— З якого дива мені це міряти?
— З такого, що це твої шмотки. — Нікі вимовив це як щось само собою зрозуміле і, не чекаючи відповіді, продовжив: — Ти ж знаєш, що тренер ще з червня довбає нам голову щодо твого гардероба? Він погрожував, що змусить нас бігти марафон, якщо ми не вирішимо це питання. Блядський марафон, Ніле! Такий хлопець, як я, на такій дистанції здохне. Будь ласкавий, зробиш послугу і не сперечайся.
— Та що не так з моїм одягом?
— Відмотаємо час назад в той момент, коли я просив не сперечатися, гаразд? Я добре його запам'ятав, адже лише п'ять секунд минуло. — Коли Ніл потягнувся за одягом, Нікі відсмикнув руки. — Ні, я сам потримаю. А ти поки що підбери собі штани.
Ніл подумки порахував до десяти, проте вгамувати роздратування, що закипало, це не допомогло.
— Більше ніколи не піду з вами по магазинах.
— Ага, аякже. Чуваче, тепер я починаю розуміти, чому Ендрю залишив тебе тут. Добре, що він не послухав, коли я запропонував йому взяти тебе із собою.
— Взяти мене з собою куди?
— Ну, декуди, — туманно відповів Нікі. — Зосередься на поточному завданні, Ніле. Чим довше ти стоятимеш стовпом, тим довше ми тут пробудемо.
Ніл відігнав думки про Ендрю, Елісон і Ріко й перейшов до одягу. Зі слаксами він визначився доволі швидко, а ось кілька вибраних ним сорочок Нікі забракував. Зрештою Ніл плюнув і здався на його ласку. До каси вони підійшли разом, причому Нікі ніяк не хотів розлучатися з оберемком непотрібних Нілу речей. Плеснувши того по руках, Нікі вперто вивернувся.
— Якщо вже ці шмотки тобі не подобаються, то платити за них ти не будеш. Заплатить універ — ну майже: гроші спишуться з карти тренера. Е, е! — Нікі позадкував, не даючи Нілу вихопити у нього речі. — Ще раз полізеш, укушу. І не думай, що це просто слова. Я, знаєш, як кусаюся! Іди Еріка спитай.
— Годі нас ганьбити, — розняв їх Кевін. — Нікі, вали на іншу касу.
— Я сам можу купити собі одяг, — знову запротестував Ніл, коли Хеммік поскакав геть.
Кевін повільно оглянув його з голови до ніг. Джинси Ніла вилиняли до біло-сірого відтінку, горловина футболки обшарпалась, поділ обтріпався. На нього не вперше дивилися як на безпритульного, але зарозуміла поблажливість Кевіна била навідліг. Спершу Ніла обпекло соромом, проте він придушив це почуття. Зовнішній вигляд у нього, звісно, занедбаний, але є свої причини. Людині на кшталт Кевіна, яка виросла під спалахами фотокамер і заробила купу грошей на власному таланті, їх не зрозуміти.
— Терпіти тебе не можу, — зізнався Ніл.
— Та мені фіолетово. — Кевін показав поверх його голови на касира. — Ворушись.
Розплатившись, вони забрали цілу купу пакетів. З'їхали вниз ескалатором, вийшли до великого фонтану — серця торгового центру. Там їх уже чекав Ендрю: по-турецьки схрестивши ноги, він сидів на бортику, викладеному плиткою під мармур. Ендрю захоплено щось строчив у телефоні та з появою товаришів навіть не підняв голови. Зваливши пакети з покупками йому під ноги, Нікі з цікавістю витягнув шию.
— Де ти відкопав того динозавра? — жахнувся він. — Хто зараз купує телефон-розкладачку? Ендрю, ти мені такий виграш обламав!
Ніл вкотре запитав, чи є в цьому світі щось, на що Лиси не б’ються об заклад.
— Сумно, — сухо прокоментував Ендрю.
— Не міг знайти із нормальною розкладкою?
— А навіщо? — Ендрю перестав возитися з телефоном, закрив його і перекинув Нілу. Той інстинктивно впіймав мобільний телефон, але від наступних слів Міньярда буквально завмер. — Кому Ніл писатиме?
— Гм, та хоч би й мені, — сказав Нікі так, ніби озвучив очевидний факт.
— Що… — Ніл не зміг навіть поставити запитання.
Розтиснувши пальці, він дивився на сірий телефон у своїй долоні. Він не думав, що така маленька дрібниця сколихне такий біль, але тяжка скорбота, що наповнила серце, здавалося, розривала його на частини. Шум у вухах нагадував гуркіт океану. На мить Ніл повернувся на пляж, до охопленого полум'ям автомобіля. Він досі пам'ятав запах гару, солоної води й нудотний сморід горілої плоті. Він все ще відчував пісок на пальцях — нагрітий сонцем зверху і пекуче холодний на глибині, де Ніл закопав кістки матері.
Йому дуже хотілося зберегти телефони. Переїжджаючи з місця на місце, вони щоразу купували нові мобільники, одноразові дешевки з передплаченим зв'язком, яких не шкода позбутися при першій підозрі про небезпеку. Він хотів зберегти телефон матері — як нагадування про неї, як щось матеріальне, чого можна доторкнутися. На жаль, він уже тоді розумів, що не може собі цього дозволити. Залишаючи пляж, він закинув обидва мобільники у воду і нового з того часу не придбавав. Який сенс? На всьому білому світі немає нікого, кому він міг би зателефонувати.
— Ніле.
Наполегливий голос Нікі нарешті пробився крізь глухий гомін у його вухах. Ніл повільно підняв очі й запізно збагнув, що Нікі щось йому каже. На обличчі Хемміка читалася тривога.
Ніл судомно проковтнув і спробував згадати, як дихати. Зімкнувши пальці на телефоні, щоб не бачити його, він простягнув апарат Нікі.
— Ні.
Хеммік скинув долоні. Зі сторони він був схожий на людину, яка не стільки відмовляється забирати мобільник, скільки намагається заспокоїти загнану в кут тварину.
— Ніле, — обережно й розмірено заговорив він, — нам, типу, треба, щоб у тебе був телефон. Щоб весь сезон залишався на зв'язку.
— А то надто вже легко ти викликаєш у людях бажання тебе прибити, — додав Ендрю.
Почувши це безтактне пояснення, Нікі болісно скривився, але погляду від Ніла не відвів.
— Що, як тренеру знадобиться з тобою поговорити чи до тебе докопаються срані фанати Ріко? Під кінець минулого сезону всі ніби оскаженіли, а в цьому з самого початку діється чорт знає що. Мобільник потрібний про всяк випадок. Нам усім буде спокійніше, якщо ми знатимемо, де ти.
— Не можу. — Дуже грубо, надто чесно, але інакше не можна. Якщо Ніл прямо зараз не позбавиться цього телефону, його знудить. — Нікі, я ...
— Добре-добре. — Нікі накрив руку Ніла долонями. — Ми щось придумаємо.
Ніл думав, що, віддавши телефон, почуватиметься краще, проте непереборне відчуття втрати, як і раніше, палило легені вогнем. Він звільнив долоню і взяв у неї пакети з покупками, що висіли на згині ліктя. Просити ключі не потрібно — Ендрю витягнув їх з кишені Нікі й простягнув Нілу.
Той потягнувся за в'язкою, але Ендрю відсмикнув руку. Подавшись уперед на широкому бортику, він посміхнувся
— Знаєш, Ніле, чесність тобі жахливо не личить.
Ніл висмикнув ключі в Ендрю з пальців і під його сміх побрів геть. У торговий центр Ніл більше не повернувся, але незабаром Лиси приєдналися до нього в машині. Про телефон ніхто не згадував, і, хоча Нікі раз у раз занепокоєно поглядав на Ніла в дзеркало заднього виду, на зворотному шляху в кампус до нього ніхто не ліз.