Зілля любові

9. Джордж?

Вибачте за довгу відсутність. Вітаю усіх з днем сміху та днем народження блюзнюків Візлі. Будуте щасливі та завжди посміхайтеся❤️️

Зайшовши до кав'ярні Меделін кинула пальто та сумки на найближчий пустий стілець та голосно закричала.

- Козел!!!!!

Від сильного крику з кухні вибігла Емілі.

-Що сталося? – дівчина підбігла до подруги.

- Ааааа – Меделін сіла на стілець та почала сплуватити на своїй голові волосся. – Я дурепа. Він такий гарний був і милий. Я думала, що сподобалася йому, а він просто любитель жіночої уваги.

- Ти розповіси що сталося? – Емілі сіла на стілець, який стояв поруч.

- Так, я пішла... Ти запізнюєшся! – Меделін підскочила зі стільця та почала шукати щось у своїй сумці, знайшовши річ вона протягнула її Емілі. – Це любовне зілля, передай його Чарлі й ти запізнюєшся до мами, моя розповідь почекає. Іди.

- З тобою точно все гаразд? – Емілі взяла зілля та встала зі стільця.

- Так, все гаразд.

Вирішивши не сперечатися з подругою Емілі взяла пальто, обійняла Меделін та пішла з кав'ярні, але все ж зупинилася на виході.

- Може, я краще залишуся?

- Все добре, іди. Наступного разу усе тобі розповім. – на турботу подруги Меделін лише закотила очі та усміхнулася.

- Добре. -Емілі послала подрузі повітряний поцілунок та пішла.

- Ех... а я, здається закохалася. Ну чому саме він виявився таким?

Стогнучи від невдоволення Меделін попрямувала до виходу з кав'ярні аби змінити табличку на «Відчинено». Не встигла дівчина підійти до стійки, як у приміщення хтось зайшов.

***

- І що ми їй скажемо? – Джордж допомагав братові розставляти товари по полицях.

- Просто прийдемо разом і вона все зрозуміє. Джорж, вечір вже скоро просто зачекай трохи.

- Ну чому все мало статися саме так?

- Відійди, ти ставиш все не на те місце. – Фред відштовхнув брата від стелажів. – Ти справді закохався?

- Ну вона мені сподобалася, але після цієї ситуації... - Джордж сперся об стіну та закинув голову назад дивлячись у стелю.