4. Вечір і чай

85 8 0
                                    

Тільки сьогодні помітила відсутність однієї частини. Це 4. Випадково пропустила. Вибачте. Приємного читання)

Рівно о 8:55 Емілі стояла перед магазином близнюків, але не наважувалася зайти. Їй було все ще соромно перед ними, а сьогоднішня розмова з подругою ніяк не покращила ситуацію. Дівчина не збиралася слухати Меделін, тому одягнула для прибирання чорні штани та оранжеву в'язану кофту. Волосся зав'язала у високий хвіст.

З дверей магазину вийшли останні на сьогодні покупці й Емілі побачила близнюка, який махав їй рукою.

- Привіт! Чому не заходиш? – спитав хлопець дивлячись на дівчину.

- Привіт, та задумалась...Ти Джордж?

- Вау, вгадала. Знаєш нас навіть рідні відрізнити не можуть, а ти змогла з другої зустрічі. Я шокований. – Джордж здивовано дивився на Емілі.

- Ви трохи різні, ти веселіший.

Від слів дівчини близнюк голосно засміявся.

- Не повіриш, але всі наші знайомі кажуть навпаки. Це цікаво. – Джордж задумався про щось на хвилинку. – Гаразд, ходімо. Фред вже зачекався нас.

Хлопець пропустив дівчину першою і вони зайшли до магазину.

- Джордж! Ти заснув поки зачиняв двері?! – Фред кричав до свого близнюка спускаючись сходами та записуючи щось на листок. – О, ти прийшла... - хлопець підняв свій погляд та поглянув на дівчину.

- Привіт, Фреде. – Емілі швидким поглядом оглянула рудоволосого. На його голові виднілася лише невелика подряпина, залишена від отриманої травми й виглядав він значно краще, але для заспокоєння вирішила все ж спитатися. – Як ти?

- Все добре, голова перестала боліти, тільки подряпина лишилася. Як твоя рука? – Фред перевів погляд на руку дівчини.

- Також добре, все зажила. Ще раз вибач... - Емілі опустила свій погляд на підлогу. Хоч і здавалося що все чудово, але дівчині все ще було соромно за той випадок.

- Не переживай все гаразд. – Фред підійшов до дівчини та взяв її за плечі. Піднявши голову Емілі зіштовхнулася з блискучою посмішкою хлопця. Яка гарна.

- Так, ви двоє. – до пари підійшов Джордж та забравши з рук брата листок, прийнявся його читати. – Досить перепрошувати, у нас багато справ.

Зілля любовіWhere stories live. Discover now