Зілля любові

10. Ранкова кава

- Я спала! Дуже солодко спала, допоки твоя сова не постукала у моє вікно, вона ледь не пробила його. Твоя сова копія тебе. Що такого могло статися аби ти розбудила мене о 6 ранку?! – кричучи на подругу Емілі зайшла до кав'ярні.

- Ну не сердься. Я зробила тобі кави. – підійшовши до подруги Меделін допомогла їй зняти кофту та відсунула стілець, потім сіла навпроти та підставила Емілі чашку з ароматною кавою.

- Це найменше, що ти могла зробити. Розповідай вже. – Емілі вдихнула аромат та зробила ковток запашної кави.

- Я вчора ходила в магазин і зустріла там того хлопця, що підняв мені настрій. Пам'ятаєш я тобі розповідала? – Емілі кивнула і Меделін продовжила. - Так от, зустріла його там, а він мене не впізнав. Я розізлилася і виходячи з магазину знову зустріла його і він вже мене впізнав, обурившись такій поведінці та обізвавши його, я вийшла з крамниці.

- Я нічого не розумію.

- Я теж не зрозуміла, тому прийшла вчора такою злою. Але ввечері цей хлопець прийшов і я усе зрозуміла. - Меделін загадково посміхнулася, на що Емілі лише закотила очі.

- Кажи вже.

- В нього є брат-близнюк і я їх сплутала.

- Хаххахахаха. Тобто ти влаштувала таку сцену в їхній крамниці, а вони виявилися близнюками. Чому ти їх не вислухала?

- Я була зла... - не встигла Меделін договорити, як Емілі перебила її. - Зачекай, у цій крамниці я знаю лише одних близнюків...

- Так. Це близнюки Візлі.

- Тобто тим хлопцем був..?

- Джордж. - Меделін нахилилася ближче до Емілі та шепочу промовила. - Не переживай, твого Фреда я не чіпала.

- Меделін!!! - на крик подруги дівчина лише дзвінко засміялася.

- Ви не погано виглядати б разом.

- А як би ти виглядала з Джорджем? Були б собі рудоволосою парочкою. – на слова подруги Меделін лише показала свого язика.

- Вони до речі запитувала про тебе.

- Ти з ними розмовляла?

- Ні, я їм писала на листочку. Вони сказали, що у мене дуже гарний почерк.- Меделін закотила очі. - Звісно розмовляла. Вони прийшли ввечері вдвох, ми разом випили чаю і я віддала їм той торт, що ти спекла.

- Це добре. І як посиділи?

- Чудово вони такі веселі й мають популярність у дівчат.

- Як ти про це дізналася? – Емілі засміялася.

- Як вони прийшли, я вже мала закриватися, але ще була пара дівчат і я вирішила почекати доки вони підуть. Але тут прийшли вони і я вирішила випроводити її. І от підходжу я то до них...

«- Ми вже зачиняємося.

Дві дівчини уважно спостерігали за близнюками й взагалі не слухали Меделін, яка підійшла до них.

- Панянки, ми вже зачиняємося. Дякую, що обрали наше кафе, приходьте завтра.

- Ну дайте нам тут посидіти.

- Їх нечасто де побачиш окрім їхньої крамниці, а там завжди людей багато, але тут ідеально. - Дівчата разом зітхнули не відводячи погляду від хлопців.

- Шановні, ми зачиняємося.

Меделін прикрикнула, тому дівчата поглянули на неї невдоволеними поглядами.

- Тобі шкода?

- Не шкода, але ми зачинаємося.

- Але вони ще тут, отже і ми можемо бути.

- Я сказала, ми зачинаємося.

Дівчата продовжували сидіти на місцях.

- Забирайтеся звідси по хорошому.

- Що? – незнайомки одночасно відповіли.

- Кажу провалюйте, або вам допоможу. – Меделін поглянула на дівчат злим поглядом.

- Давайте, ніжками ідемо на вихід. – Дівчина взяла незнайомок під руки й повела до виходу. Дівчата ще намагалися супротивлятися, але Меделін вже ж виставили їх за двері.

- Гарного вам вечора. – усміхнувшись дівчина зачинала перед ним двері.»

- Отак все й було.

- Хахахахахха.

- Тобі смішно, а я їх ледь випроводила.

- Не думала, що вони такі популярні.

- Та я теж. – Меделін хотіла зробили ковток з чашки, але різко поставила її назад від чого трішки кави вилилося на стіл. – Ми сьогодні ідемо до них.

- Навіщо? - Емілі серветкою витирала стіл.

- Ти й так мала іти, а мене вони запросили за компанію, сказали так веселіше буде. – дівчина поглянула на годинник. – Вже час відчинятися, потрібно усе підготувати.

- Думаю, цей вечір буде веселий. – Емілі взяла чашки й попрямувала на кухню.

- Я в цьому впевнена. – крикнула Меделін у відповідь стоячи за стійкою.

Дякую, що прочитали❤️

Якщо вас цікавить більше інформації про історії мого авторства приєднуйтеся до телеграм каналу: julakh (https://t.me/historybyjulakh)