Зілля любові

7. Спогади

- Вау! Він неймовірний! – Фред стояв перед столом та дивився на торт, який принесла Емілі.

- Ти ще його не куштував. – дівчина засміялася від реакції хлопця.

- Я впевнений, що він такий же смачний як і гарний. Зараз поставлю чайник, ти сідай.

Фред за допомогою магії переніс чайник на плиту та почав діставати чашки, чай з кухонної шафи.

- А де Джордж? – Емілі оглядала кімнату і зрозуміла, що не бачила близнюка від тоді як зайшла у крамницю.

- О, Джорджу потрібно допомогти батькові, він так не хотів іти, коли дізнався що ти прийдеш, але що поробиш.

- Вали звідси! – Фред кричав до свого брата, а той сидячи на дивані тільки усміхався йому.

- Ні, Емілі прислала листа що прийде сьогодні, я хочу її побачити, тим паче вона принесе торт.

- Я впевнений, мама щось спекла смачне, іди додому.

- А що ти так хочеш мене вигнати? Закохався? А, все зрозумів, ти боїшся що Емілі зрозуміє що я гарніший і не закохається у тебе.

- Слухайся мене, я старший!

- Але ж не гарніший.

- Ми близнюки!

- І що?

Джордж засміявся, розлючене обличчя брата було надто смішним. Фред підійшов до брата на сівши поряд взяв його за руку.

- Ну Джордж...

- Гаразд, тобі пощастило зі мною. Сьогодні ввечері квартира твоя. Сподіваюся мама справді щось спекла.

- Зрозуміло, шкода. А чому ви сьогодні закриті?

Фред закінчивши заварювати чай почав зносити усе до столу.

- Сьогодні прибуло дуже багато інгредієнтів для нашої продукції й ми це все розкладати і перевіряли. Не було часу на те.

-А ти чому прийшла раніше?

- Мені тебе що за ноги звідси витягувати?! – Меделін кричала на Емілі.

- Спробуй!

- Значить так, ти зараз негайно береш свої речі і йдеш на своє побачення.

- Це не побачення. – Емілі втомилася повторювати ці слова своїй подрузі. Меделін вже годину намагалися вигнати її з кав'ярні аби та швидше пішла на зустріч з Фредом.