Частина 5 Важкий день

10 0 0
                                    

Азалія: Ось, це прекрасній жінці в розквіті сил.

Аннет: За комплімент спасибі, але я ж просила нічого не купляти. Ой це ж кали і тюльпани та ще й чорні. Ну ти знаєш, як викликати посмішку.

Аннет ніби розцвіла, як ці квіти.

Аннет: А, що в тебе на любовному фронті? Можеш похвалитися тітоньці?

Азалія: Ну знову Ви за своє. Ні я ще не знайшла собі нікого. В мене навчання, іспити через кілька тижнів.

Аннет: Зрозуміло, ти бідолашну Аннет, лише в старості порадуєш та й не внуками, а лише хлопцем.

Ми двоє залилися сміхом.

Аннет: Стоп, а це ще, що таке?

Вона вказала пальцем спочатку на одне, а згодом і на інше коліно.

Азалія: Це мене обійняв асфальт. Ми давні друзі.

Тітка дала мені легенького потиличника.

Аннет: Так і знала, що без травм до мене не доберешся.

Ми ще поговорили про те, про се і я пішла до своєї кімнати

Розклавши речі, я помітила коробочку, що подарував той загадковий хлопчина. 

☁️Сподіваюсь там не павук.☁️

Відкриваю і бачу.

А всередині на місці де троянда, вигравіювано "Amalia"

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

А всередині на місці де троянда, вигравіювано "Amalia".
☁️Сподіваюся-це вид троянди, а не ім'я його: дівчини, сестри, мами чи бабусі. Блін це ж дорого напевно, треба якось його знайти і віддячити.☁️
Я швидко одягнула перстень та вирішила згадати вулиці навколо тітчиного будинку. Переодягнулася і вийшла на вулицю. Старі та все ж такі гарні й зручні будиночки. Ось будинок місіс Паф, а це щось новеньке.
☁️Треба запитати у тітки хто тут живе.☁️

В цей момент в мене хтось врізався. Я побачила дівчину, що бігла від 3 хлопців. Дівча перелякано ховалося за моєю спиною. Хлопчиська віком 15-18 років. Підійшовши ближче, вони трохи розійшлися. Вперед вийшов скоріше всього їхній ватажок. 

Кривава АзаліWhere stories live. Discover now