Частина 14

4 0 0
                                    

Ліна: Пішли, дам тобі корму.

Азалія: Ой, а можна його погладити?

Ліна: Так звичайно.

Дівчина з усмішкою на обличчі пропустила мене до собаки.

Ліна: Насип йому їсти, будь ласка. Десь пів миски. Окей?

Азалія: Звісно.

Нагодувавши пса я почала обережно розчісувати пальцями його шерсть, Джек легко "погодився" на це.

Азалія: Ну який ти милий.

Ліна: Не хочеш погуляти з цим малим?

Азалія: А можна?

Ліна: Ну звичайно. Тримай повідок. За межі поля не виходьте, якщо побачите пташок, то він може почати їх ловити. Не турбуйся на рахунок цього, ледь не забула, ось його іграшка.

☁️Плюшевий ведмедик, чорний повідок та це чудо. Чудово.☁️

Азалія: Куди підемо?

Непосида побіг до струмку біля лісничого будиночку.

☁️ Боже, я повинна шукати вбивцю тітки, а замість цього роблю персні та бігаю з собакою.☁️

Азалія: Куди! За територію лісу не виходь!

☁️Окей, тут так просторо, поле, ліс, струмок. Але чому Ліна попросила, щоб він не забіг за межі поля, може в лісі він може заблукати. Точно! Так GPS тут ловить чудово, тоді просто прокладу маршрут яким йшла, щоб не заблукати.☁️

Азалія: Окей, не хочеш зачекати, сама побіжу!

☁️ Я навіть повідок не встигла причепити.☁️

Забігши в ліс, я одразу відчула сильний запах, не дерев, чогось іншого.

Пройшовши далі, помітила, що мене оточила тиша. Промені сонця легко стрибали на моєму лиці. Природа навколо ніби була рада мені. Вирішивши не кричати, увімкнула відстежування мого маршруту і пішла на пошуки Джека.

Азалія: Цікаво, це мале недалеко? Я б тоді його почула. Може десь лежить, щоб світло на нього потрапляло і гріється.

Продовживши слухати музику, я заходила все далі і далі. Скоро ліс став темнішим. ☁️ Може просто дерева не пропускають так сильно, там їх було менше.☁️

☁️ Джека ніде не видно, дивно. Так, мій маршрут точно записує?☁️

Доставши телефон, поглянула на екран.

☁️ Ого вже пів години пройшло. Ага, все працює, добре.☁️

Через 30 хвилин:

☁️ Це не добре, я годину тут блукаю та шукаю його, може він повернувся додому. Подзвоню Мелл.☁️

Почувши гудки я зраділа.

Автовідповідач: Абонент поза зоною досяжності.

Азалія: Окей, зателефоную Ліні.

Знову гудки.

Автовідповідач: Абонент розмовляє, дочекайтеся завершення розмови. Хі-хі.

Азалія: Чорт, що за новий автовідповідач? Раніше не було сміху і говорила вона інакше. Неначе замінили кінець.

☁️За 5 хвилин спробую ще.☁️

Знову невдача. ☁️ З ким вона так довго говорить? Можливо клієнт.☁️

Рекомендація: Якщо маєте можливість, включіть, будь ласка, цю пісню під час прочитання. Якщо маєте змогу, знайдіть в Spotify.

The Conference-Andreas Tengblad

Згодом стало ще темніше і ліс накрила пелена туману. Стало не по собі. Тиша нагнітала. Холодний вітер пройшовся галявиною. Зашаруділи крони дерев.

Знову зателефонувала Ліні, не відповіла. Вирішила повертатися назад, але мою увагу привернув невеликий пагорб, точніше насип. Підійшовши я помітила біля нього ледь живу кицьку. Ніби цю тварину поранили ножем нещодавно. Мені стало лячно від цієї думки. Озирнулася, нікого не помітила та взяла її на руки.

Азалія: Все буде добре.

І як в типових фільмах жахів по спині пробіг неприємний холод. Я почула тріск гілки, а потім знову і ще одної. Від цих звуків в мене почалася паніка.

☁️Головне дістати телефон.☁️

Швидко беру його в руку, щоб не зачіпити  тварину і заходжу в програму. ☁️Рано радіти, маршрут зберігся. Треба тільки бігти туди куди веде стрілка.☁️

Я мерщій починаю тікати і чую тепер лише листя, що тріщить під моїми ногами і божевільний стукіт серця.

562 слова за версією телефону. Вибачте, що так довго не писала продовження.

You've reached the end of published parts.

⏰ Останнє оновлення: Apr 13 ⏰

Add this story to your Library to get notified about new parts!

Кривава АзаліWhere stories live. Discover now