Кривава Азалі

Частина 6 Прогулянка

Незнайомець: Так, "Амалія"- це не ім'я, якщо ви подумали про це. А так, давайте моє бажання буде. Покажете мені трохи місто. Я так розумію, ви тут добре орієнтуєтеся. Набагато краще, ніж я. 
Азалія: Окей. Коли вам буде зручніше.
Незнайомець: Давайте сьогодні о 18 годині. Адресу я вам зараз скажу. Драяд 43 вас влаштує?
Азалія: Так звичайно. Ну я, мабуть, піду. До побачення!
Помахавши долонею,я попрямувала до тітчиного "палацу".
У будинку:
Аннет: О, ти вже повернулася.
Азалія: Так, тітонько, доки не забула. Що то за хатина на кінці вулиці? Не пригадую, щоб вона там була раніше.
Аннет: А, там поселився хлопець. Його Кріс звати. Гарний хлопчина між іншим.
Азалія: Ну тітонько, знову ви за своє.
Я закотила очі.
Азалія: Ще зарано мене сватати. Доречі я бачила якусь афішу, що готують фестиваль.
Аннет: Так. Скоро буде фестиваль на честь кінця весни та початку літа. Хоча ще майже місяць.
Азалія: То я напевно піду туди, розвіюся.
Аннет: Іди, а то справді вже з цими екзаменами про себе забудеш.
☁️ Ого, вже потрібно збиратися. Залишилося 30 хвилин до зустрічі. Не хочу запізнитися.☁️

Я одягнула піджак, сорочку з рукавами ліхтариками та брюки чорного кольору. На кінець вирішила ще прикрасити це сережками та подарованим перстнем.

В мене залишалося ще 15 хвилин, тому в бажанні піти купити собі газованої води, я відмовити не змогла.
О 17:54 я підійшла до вказаного адресу, але хлопця ще не було.
☁️Почекаю. А поки послухаю пісню "Maniac".☁️
Присівши на лавочку, я надягала навушники, що завжди носила в сумці та поринула в думки. Через деякий час хтось майже відчутно доторкнувся до мого плеча. Я трохи різко розвернула голову та побачила таємничого хлопця.
Незнайомець: Доброго вечора! Вибачте, якщо перервав ваші важливі роздуми.
Азалія: Та нічого страшного. Проте ми можемо перейти на "ти"?
Незнайомець: Так, з радістю. Я так і не представився, як це грубо з моєї сторони. Мене звати Мін Сок Те, а тебе?
Від цих слів я ледь не впала з лавки, але в останню секунду втрималася.
☁️ Переді мною стоїть справжній кореєць? Або в нього таке специфічне ім'я.☁️
Сок Те: Гей! Усе добре?
Він почав махати долонею перед очима.
Азалія: А... Так все нормально. Я Азалія. Вибач, але ти кореєць?
Сок Те: Так, але по татовій лінії я українець.
Азалія: Що справді? Я теж українка. Лише приїхала до тітки сюди на канікули.
Сок Те: Круто. Пішли хутчіш, бо не встигнемо до темноти.
Ми пройшли декілька вулиць. Я показала йому місцеві кафе, магазини, центр та площу. В кінці він запитав.
Сок Те: Знаю ми ще мало знайомі, але може тебе провести? На годиннику вже 21:23.
Азалія: Не знаю чому, але мені здається ти хороша людина. Тому я не проти.
Сок Те: Так каже твоя інтуїція чи душа?
Азалія: Так мені каже твоя аура. Я з дитинства цікавлюся таро та вірю в потойбіччя. Тому якось відчуваю твою енергію. Вона приємна, не така як в поганої людини.
Сок Те: Зрозуміло. Ну тоді йдемо.
Ми пішли до найближчої зупинки, щоб сісти в автобус. Людей на вулиці багато, тому в громадському транспорті не так страшно їхати. Він продиктував мені номер, щоб я на нього зателефонувала, як прийду додому.
Водій: Зупинка на вулиці Мун!
Азалія: Нам вже потрібно виходити.
Сок Те кивнув і ми попрямували до виходу з автобуса.
Сок Те: Ти впевнена, що дійдеш сама? Тобі не буде лячно?
Азалія: Ні. Мені тут не далеко. Метрів 300.
Сок Те: Добре, але не забудь подзвонити мені чи написати.
Ми попрощалися і я пішла, а Сок Те ще деякий час стояв і дивився мені в слід. Залишалося 50 метрів та раптом звідкись вискочив хлопець і зачіпив мене. Ледве втримавшись на ногах я крикнула з переляку.
Азалія: Ти хто такий? Я зараз тобі пропишу з ноги! На!
Я зі всієї сили вдарила його пляшкою. Біля нас проїхала машина і освітила лице незнайомця, що так мене налякав.
Незнайомець: Ей! С-с-с. А ти сильно б'єш. Мене звати Кріс.
Хлопець протягнув руку, але побачив, як я трясуся від страху.
Кріс: Вибач, що перелякав тебе.
Засвітили ліхтарі. Я побачила, що він легенько усміхнувся з тінню вини в очах.
Трішки заспокоївшись, нарешті промовила.
Азалія: Ви з цього будинку?
Та вказала пальцем на будівлю, що була за кілька десятків метрів від нас.
Кріс: Так.
Після цього він посміхнувся ширше та це більше нагадувало оскал.
☁️Азалі без паніки, це все гра світла і тіні.☁️
Азалія: Ви мене вибачте, але мені вже час йти. Всього доброго.
Не дочекавшись його відповіді, я побігла до тітчиного будинку.
Набравши номер Сок Те в месенджері, я написала:
Азалія: Я вже вдома. Усе гаразд.
Користувач пише...
Сок Те: Добре. На добраніч.
Азалія: І тобі.
Знаю, я з ним не довго знайома та це прояви ввічливості.
_____________________
Глава поки ні про що, але скоро все зміниться. Лише трохи зачекайте. А, якщо вам подобається ставте ⭐. Пишіть ідеї, що буде далі. Буду вдячна всім 😘