Доки Лєра йшла в залу, вона обдумувала, як краще зробити й що сказати: «Може краще зразу зайти й прямо сказати, що цей ідіот все бреше. Але я ж не знаю що той засранець вже встиг наговорити. Неможна ж просто увірватись і почати розказувати про те що ми не пара. Але й мовчати не можна. Добре, як тільки тема дійде до наших відносин, то я тоді і видам всю правду.»
Дівчина опинилась за столом першою. Добре було одне, те що тепер зрозуміло чому на неї всі скоса поглядають. Одна із працівниць компанії замовника не витримала:
- А ви часом не знаєте де Євген Дмитрович? Ви ж наче вдвох виходили.
- Йому на терасі дух перехопило... від висоти. – За декілька секунд висока фігура вже показалась на вході. – А ось і ваш дорогий Горецький.
- Та скоріше він ваш дорогий. – легенький смішок прокотився через весь стіл.
- Він мені не...
- Вже засумували за мною? – Так невчасно вклинився чоловік.
- Валерія говорила, що вам стало недобре. – Все допитувалась цікава працівниця.
- Так, мабуть щось не те з'їв.
- Не те з'їли? Але ж я думала, що вам стало млосно від висоти на терасі. – Зауважила Оксана, яка весь цей час уважно слідкувала за двома горе-акторами.Парочка переглянулась. На запитання в погляді Лєра тільки ледь помітно пожала плечима, мовляв « Викручуйся як хочеш».
- Ну так... Мабуть щось не те з'їв, що мені на терасі стало недобре. Бути на вистоті - то моя стихія. - Якби очі Лєри могли, то зробили б оберт під лоба на 360 градусів, - А тут такий різкий біль в животі, - зелені очі в'їдливо дивились на Валерію,- наче хто з коліна вдарив.
Обід вже підходив до завершення, на столах вже вдруге змінювали страву, а в бокалах воду почало змінювати вино. Кожен новий келих вина виводив ділову вимушену розмову в світське русло. Новина про відносини Лєри й Жені не могла не випливти в бесіді. Восновному люди вітали, або здивовано питали коли ж вони встигли так зблизитись. На останнє пара скромно відповідала «Так вийшло» або «Це довга історія».
- Розкажіть хоч як познайомились. – Своїм командирським тоном заглушив гул запитань Бос. Парочка розуміла, що розповідати прийдеться.
- Розказуєм як воно було насправді – на вухо шепнув хлопець. Не чекаючи на відповідь він почав історію. - Насправді ми вчились на одному факультеті. Я був старшокурсником, а вона першокурсницею. От і вся історія.
YOU ARE READING
Пошли мене нах*й!
РазноеЦЯ ПУБЛІКАЦІЯ ЗАМОРОЖЕНА Історія зараз на стадії переписування і редагування. І за її змінами можете прослідкувати в Пошли мене (змінена) Ви представляєте ситуацію, в якій людина просить послати її нах*уй? Що стається, коли це відбувається вам ро...
